Гончаров А.Б. Інвестування (2003)

Фінансово-кредитні установи

У кожній державі з ринковою економіко розвинена мережа фінансових, інвестиційним кредитних інститутів, які є суб’єктами інвестиційної діяльності.

Деякі з них, наприклад комерційні банки, здійснюють цей вид діяльності нарівні з іншими корпораціями і послугами, інші (інвестиційні компанії фонди) виконують тільки інвестиційні опері Окремі з них виконують функцію інвестора учасника інвестиційної діяльності періодична З розвитком ринкових відносин в Україні є однією з найважливіших державних задач інвестиційної політики є зміцнення зв’язків кредитної суми з кінцевими результатами розширеного будів

ного і промислового виробництва. У цих умовах

істотно розширюються роль і функції суб’єктів кредитної системи в підвищенні ефективності термінів їх окупності, оборотності інвестиційного капіталу і реінвестуванні.

ності. Банківські Установи в інвестиційній сфері поряд традиційними функціями кредитно-розрахункового і касового обслуговування, депозитними операціями, виконують і нові. Взаємодія банків з іншими учасниками інвестиційного процесу полягає в постійному і скрупульозному аналізі інвестиційного ринку і наданні суб’єктам інвестиційної діяльності інформаційних і консультаційних послуг з питань ефективного вкладення їх капіталів. Це дозволяє банкам більш ефективно використовувати ресурси своїх клієнтів, підвищувати їх прибутковість.

Нарівні з фінансуванням інвестицій своїх клієнтів банки можуть самостійно або на принципах пайової участі здійснювати інвестиційну діяльність, фінансуючи різні виробничі або соціальні об’єкти, і отримувати надалі прибуток від їх експлуатації.

Широке поле для діяльності банків відкривається в галузі страхування інвестицій. Тут, поряд зі страховими компаніями, а також спільно з ними банки можуть робити послуги своїм клієнтам по страхуванню і перестрахуванню інвестицій. Вони зобов’язані забезпечити страховкою свої депозитні рахунки, брати участь в страхуванні великих державних проектів.

З розвитком ринкових відносин значно розширяється зовнішньоекономічна діяльність банків. Це

операції у іноземній валюті по ліцензії Національного банку, можливість відкриття філій і представлення наших банків за рубежем, фінансування об’єктів створюються за рахунок іноземних інвестицій.

Інвестиційні фонди І Інвестиційні компанії

Указом Президента України від 14.02.1994 затверджено «Положення про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії». Відповідно до цього р ложення інвестиційні інститути, що створюють в Україні, покликані забезпечити створення і функціонування фондового ринку.

Інвестиційний фонд - це юридична особа, встановлена в формі акціонерного товариства, винятковою діяльністю якого є спільне інвестування. конституційний фонд здійснює випуск акцій і вклад мобілізовані таким чином кошти дрібних інвестицій в інші цінні папери, що приносять прибуток у вигляді відсотка і підвищення їх курсової вартості.

Інвестиційна компанія - це торгівець цінні паперами, який, крім інших видів діяльності, мо залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розмірі.

Таким чином, в діяльності інвестиційних дів і компаній багато спільного: і ті, і інші за ють ресурси за рахунок випуску цінних паперів розміщують залучені ресурси в інші цінні паї На перший погляд, функції цих інститутів однак у вітчизняній практиці між і існують істотні відмінності.

Інвестиційні фонди класифікують в залежності від форми їх організації. У світовій практиці склалися дві форми організації інвестиційних фондів: корпорація і довірче товариство (траст). У першому

випадку засновники фонду (юридичні і фізичні особи) є учасниками фонду, вони створюють апарат управління і об’єднують свої кошти в початковому статутному фонді. Потім через засоби масової

інформації залучають кошти інших інвесторів (акціонерів). Управляє фондом Рада директорів або Рада акціонерів, а також інвестиційний керівіник (всі є учасниками фонду).

Корпорація може бути організована також з зовнішнім апаратом управління, працюючим за наймом (контрактом). У цьому випадку може бути утворене довірче товариство (траст). Ця форма інвестиційного фонду виникла на початку минулого століття і заснована на повному юридичному розділенні прав володіння і користування (управління) майном. Організуються трасти таким чином: засновники фонду залучають на контрактній основі ще одного або декількох учасників фонду, які збирають кошти і утворюють траст. Таким чином, при інвестиційному фонді (кампанії) може бути створено декілька трастів, які в будь-який момент можуть вийти з фонду, розірвавши договір і сплативши 2-3%-ні штрафи від суми активів.

У вітчизняній практиці основою діяльності інвестиційних фондів і компаній є трастові операції. Однак на відміну від фонду компанія як посередник в первинному розміщенні цінних паперів між емітентами і інвесторами може працювати також інвестиційним консультантом або фінансовим брокером на фондовій біржі.

Для Інвестиційних фондів, ЩО створюються в Україні, або компаній законодавством встановлені наступні обмеження:

- інвестиційний фонд (компанія) не може придбати більше за 5% цінних паперів у одного клієнта. Це положення, з одного боку, обмежує монополізм інвестиційних інститутів, але, з іншого практично позбавляє їх можливості контролю, і впливати на ефективне використання вклад коштів;

- статутний капітал інвестиційного фонд повинен складати не менше 2 000 мінімальних плат (компанії - 50 000) на момент його реєстрі

- засновниками фонду (компанії) можуть юридичні і фізичні особи, частка державного на в статутному фонді яких перевищує 25%.

Крім того, інвестиційний фонд не має права: пускати облігації і векселі, тримати в цінних паї рах менше за 70% своїх активів, придбавати інвестиційні сертифікати іншого фонду (компанії),

Інвестиційна компанія (траст) утворює фонд, який так само, як інвестиційний фа випускає інвестиційні сертифікати, що серед учасників, а виручені кошти інвестуються в цінні папери інших емітентів.

Дозволено засновувати відкриті і закриті, останнім надане право роботи з приватизаі ними паперами. Відкриті інвестиційні (взаємні фонди мають право придбати цінні папери)

Ограхові компанії

Ці установи відіграють величезну роль в інвестиційному процесі, забезпечують інвесторам страховий захист від різного роду ризиків. Договори страхування що укладаються з ними, є основою для страхового забезпечення інвестиційних проектів: акціонування капіталу, отримання позикових і залучених коштів для інвестування.

Для розділеній відповідальності по ризиках страхова компанія, в свою чергу, може укладати договори перестрахування з іншими страхувальниками або спільно з ними укладати договір співстрахування, нести колективну відповідальність за великі страхові ризики.

Кредитні союзи

Кредитні союзи створюються з метою залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування. Створюється кредитний союз засновниками - фізичними особами, яких повинно бути не менш п'ятдесяти. Діє він на основі засновницького договору і статуту, узгодженого з Національним банком.

Кредитний союз відповідно до статуту видає позики своїм членам, у тому числі під заставу майна, приймає від них внески і розподіляє за внеска

ми прибутки, виступає поручителем виконанням нами союзу своїх зобов’язань перед третіми, видає позики іншим кредитним союзам

ЧЛЕНИ КреДИТНИХ СОЮЗІВ ОТрИМуЮТЬ позики невисокий відсоток, використовують їх, як правило, на інвестиції.

Пенсійні фонди

У розвинених країнах з ринковими відносно пенсійні фонди створюються приватними і державними корпораціями, фірмами і підприємствам виплати пенсій і допомоги робітникам і службовим Останніми роками ці установи грають все більшу в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні інвестуючи їх переважно в акції приватних компаній. Створений в Україні позабюджетний пенсійний фонд постійно має ускладнення з ресурсами.

Лізингові компанії здійснюють довгострокову оренду машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд. Компанія придбає обладнана надає його інвестору на декілька років на умов кредиту. Після закінчення терміну лізингу маі може бути викуплене лізингоотримувачем (інвестором) за залишковою вартістю.

Банківські і небанківські фінансовокредитні установи можуть об’єднуватися в консорціумі корпорації, акумулюючи таким чином величезний інвестиційний капітал і здійснювати спільну інвестиційну діяльність.

Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.