Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)

Розглянемо застосування цих підходів на умовному прикладі. Нехай фінансовий посередник видав кредит в іноземній валюті на суму 1000 одиниць валюти (вал. од.). Після закінчення терміну дії кредитної угоди тривалістю один рік він сподівається одержати 1200 вал. од. До цього часу курс даної валюти може як зрости, так і знизитись. Одним із варіантів мінімізації ризику зміни валютного курсу є включення у пасив фінансового посередника позиції в аналогічній валюті. У випадку девальвації даної валюти знецінення активів буде компенсуватись знеціненням зобов’язань. Оптимальна величина компенсуючої валютної позиції за від процента, який є платою за таке фінансування, та від інвестиційної стратегії посередника. Ставка процента, який сплачується за підтримання короткої позиції протягом відповідного періоду повинна бути нижчою, ніж дохідність операції, розрахована в іноземній валюті. У даному випадку:



де г1—дохідність базової позиції в іноземній валюті. Відповідно до цього повинна виконуватись нерівність Кfі