Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)
4.4. Сутність і місце митної вартості у регулюванні ЗЕД
Митна вартість є важливим складником митно-тарифного регулювання товарів. Здійснюючи митний контроль і митне оформлення товарів і транспорту, використовують цей елемент регулювання для того, щоб:
Таблиця 3. Етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні
• обкласти товари ввізним або вивізним митом;
• вести митну та зовнішньоекономічну статистику;
• застосувати нетарифні заходи регулювання (квотування, ліцензування тощо).
У переважній більшості держав митні платежі становлять певний відсоток вартості імпортованого/експортованого товару. У той же час для покупця вкрай важливою є вартість товару, на яку можуть впливати різні обставини, що супроводжують поставку цього товару. Цілком очевидно, що у випадку передачі товару продавцем покупцеві безпосередньо на складі у своїй країні, його вартість буде меншою за вартість цього самого товару у випадку якби продавець доставив свій товар у країну покупця за свій рахунок. Хоча товар і той самий, але його вартість може дуже відрізнятися залежно від умов передачі цього товару продавцем покупцеві. Звідси випливає потреба урівняти в правах як продавця, так і покупця щодо митної оцінки незалежно від умов поставки. Це, в свою чергу, потребує єдиного підходу до оцінки товарів саме для митних цілей у різних країнах.
Такий підхід повинен забезпечувати єдину митну оцінку товарів, що поставляються на різних умовах поставки, незважаючи на те, продавець чи покупець у дійсності несе витрати по доставці та оплаті митних платежів.
У зв'язку з цим для кожного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності дуже важливим є спосіб, яким буде проведена митна оцінка тому, що її прямим наслідком стане висновок про економічну доцільність угоди, розрахунок прибутку від зовнішньоекономічної операції та ін.
Не буде перебільшенням сказати, що митна оцінка — це одне з найважливіших питань розвитку зовнішньої торгівлі між країнами.
У зв'язку з цим для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої митної оцінки товару за різних умов поставки на Конференції ООН було прийнято рішення про загальні правила митної оцінки товарів і введено розрахункову величину — митну вартість. Вона встановлена як ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину товаром митного кордону держави. Для визначення митної вартості вироблено єдині критерії, а саме: момент перетину митного кордону та ціна угоди (тобто вартість, яка зазначена в рахунку-фактурі). При цьому значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть тоді, коли вони поставляються за різними умовами поставки.
Законодавче визначення терміна "митна вартість" дає ст. 16 Закону України "Про Митний тариф України" та ст. 259 Митного кодексу України, згідно з якими митною вартістю товарів є заявлена декларантом або визначена митним органом , вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України та яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону держави..
Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Фактурна (або контрактна) вартість — це ціна товару, що обумовлена в контракті та в рахунку-фактурі.
Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару відповідно до інтерпретації Міжнародних комерційних термінів INKOTERMS виходячи з того, які саме витрати включені продавцем до рахунку-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після цього.
Внаслідок цього знати INKOTERMS — необхідна умова для визначення митної вартості товарів, слід знати те, які саме витрати включаються продавцем до рахунку-фактури за різних умов поставки.
При обчисленні митної вартості товарів ті витрати, що зроблені до перетину товаром митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості. Сюди можна віднести оплату за навантаження товару на транспортний засіб, сплачене вивізне мито, страхові витрати та ін.
Ті самі витрати, що зроблені після перетину товаром митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунку-фактури).
У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів (відсутня рахунок-фактура або ін.) митні органи визначають її самостійно на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.
Відповідно до діючого законодавства України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон України, в більшості випадків становить основу для митного оподаткування.
Таблиця 3. Етапи розвитку митно-тарифного регулювання в Україні
| Назва етапу | Суть етапу | |
| 1 етап (1991-1993) Орієнтація на регулювання експорту | Практично відсутнє митно-тарифне регулювання. Справляння мита має суто фіскальні функції, перевага надається експортному миту. Імпортне мито до початку 1993 р. справляється згідно з Митним тарифом СРСР, який має дві основні особливості: сировина, устаткування й обладнання не обкладаються митом; продукти харчування та товари широкого вжитку обкладаються за ставками від 10 до 50 %. Єдиний митний тариф, прийнятий на початку 1993 p., містив середньоарифметичну ставку ввізного мита - 15 %, рівень ставок ввізного мита визначався залежно від ступеня обробки та економічної доцільності ввезення того чи іншого виду товару. Спрямованість митно-тарифного регулювання на експорт з метою наповнення внутрішнього ринку за рахунок імпорту товарів, експортні поставки з ринку СНД на західні ринки, наповнення бюджету за рахунок валютної виручки та вивізного мита | |
| ІІ етап (1994-1995) Орієнтація на податкові надходження від ЗЕД | У зв'язку з лібералізацією зовнішньоторговельної діяльності створюється механізм митно-тарифного регулювання,спрямований на отримання податкових надходжень, тобто на забезпечення суто фіскальної функції, а також на захист товаровиробника. Закладаються основи для проведення узгодженої митнотарифної політики. 3 метою наповнення Держбюджету України за рахунок оподаткування імпорту Митно-тарифною радою в 1994 р. прийнято перше рішення щодо зміни ставок ввізного мита, у якій простежується фіскальний характер | |
| ІІІ етап (1996-1998) Орієнтація на товаровиробника | Посилення протекціонізння України до неї. Перегляд національної системи преференцій. Механізм митно-тарифного регулювання спрямовується на захист вітчизняного товаровиробника. Фіскаму в поєднанні із заходами до приведення системи митно-тарифного регулювання у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ у зв'язку з переговорним процесом щодо приєднальні надходження від мита переважно за рахунок підвищення ставок ввізного мита на рентабельну на українському ринку іноземну продукцію (підакцизних, високоліквідних товарів) та за рахунок заходів, пов'язаних із контролем за правильністю визначення митної |
| вартості, тарифної позиції та країни походження товару. Запровадження вивізного мита на експорт деяких товарів з метою захисту внутрішнього виробника. У зв'язку з обмеженістю заходів митно-тарифного регулювання (стосуються лише близько 30 % імпорту) поступово перевага надається адміністративним та технічним заходам | |
| IV етап (1998-2001) Удосконалення митнотарифного регулювання відповідно до норм ГАТТ/СОТ | Рішення щодо змін ставок мита приймаються Митно-тарифною радою один раз на рік. Рішення, прийняті протягом поточного року, спрямоване на стимулювання внутрішнього виробництва, тобто ставки мита знижено на сировину і підвищено на готову продукцію, аналоги якої випускаються в Україні. Зниження ставок ввізного мита на значну номенклатуру товарів текстильної промисловості відповідно до зобов'язань України перед ЄС |
| V етап (2001-2002) Прийняття Митного тарифу України | Прийняття Митного тарифу України (на базі УКТЗЕД) з метою створення законодавчої бази для приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, оптимізація тарифної номенклатури за рахунок запровадження національної деталізації на рівні 9 та 10 знаків опису й кодування товарів. Досягнення відповідної передбачуваності в прийнятті рішень щодо зміни ставок ввізного мита; здійснення "прозорої" митнотарифної політики |
| Сучасний етап | Законодавче закріплення в новому Митному кодексі України системи методів визначення митної вартості, які застосовуються у світовій практиці. Приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів |
• вести митну та зовнішньоекономічну статистику;
• застосувати нетарифні заходи регулювання (квотування, ліцензування тощо).
У переважній більшості держав митні платежі становлять певний відсоток вартості імпортованого/експортованого товару. У той же час для покупця вкрай важливою є вартість товару, на яку можуть впливати різні обставини, що супроводжують поставку цього товару. Цілком очевидно, що у випадку передачі товару продавцем покупцеві безпосередньо на складі у своїй країні, його вартість буде меншою за вартість цього самого товару у випадку якби продавець доставив свій товар у країну покупця за свій рахунок. Хоча товар і той самий, але його вартість може дуже відрізнятися залежно від умов передачі цього товару продавцем покупцеві. Звідси випливає потреба урівняти в правах як продавця, так і покупця щодо митної оцінки незалежно від умов поставки. Це, в свою чергу, потребує єдиного підходу до оцінки товарів саме для митних цілей у різних країнах.
Такий підхід повинен забезпечувати єдину митну оцінку товарів, що поставляються на різних умовах поставки, незважаючи на те, продавець чи покупець у дійсності несе витрати по доставці та оплаті митних платежів.
У зв'язку з цим для кожного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності дуже важливим є спосіб, яким буде проведена митна оцінка тому, що її прямим наслідком стане висновок про економічну доцільність угоди, розрахунок прибутку від зовнішньоекономічної операції та ін.
Не буде перебільшенням сказати, що митна оцінка — це одне з найважливіших питань розвитку зовнішньої торгівлі між країнами.
У зв'язку з цим для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої митної оцінки товару за різних умов поставки на Конференції ООН було прийнято рішення про загальні правила митної оцінки товарів і введено розрахункову величину — митну вартість. Вона встановлена як ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину товаром митного кордону держави. Для визначення митної вартості вироблено єдині критерії, а саме: момент перетину митного кордону та ціна угоди (тобто вартість, яка зазначена в рахунку-фактурі). При цьому значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть тоді, коли вони поставляються за різними умовами поставки.
Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Фактурна (або контрактна) вартість — це ціна товару, що обумовлена в контракті та в рахунку-фактурі.
Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару відповідно до інтерпретації Міжнародних комерційних термінів INKOTERMS виходячи з того, які саме витрати включені продавцем до рахунку-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після цього.
Внаслідок цього знати INKOTERMS — необхідна умова для визначення митної вартості товарів, слід знати те, які саме витрати включаються продавцем до рахунку-фактури за різних умов поставки.
При обчисленні митної вартості товарів ті витрати, що зроблені до перетину товаром митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості. Сюди можна віднести оплату за навантаження товару на транспортний засіб, сплачене вивізне мито, страхові витрати та ін.
Ті самі витрати, що зроблені після перетину товаром митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунку-фактури).
У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів (відсутня рахунок-фактура або ін.) митні органи визначають її самостійно на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.
Відповідно до діючого законодавства України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон України, в більшості випадків становить основу для митного оподаткування.
