Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Система методів визначення митної вартості
Митна вартість може визначатися на основі:
1) використання документів, що надаються декларантом: рахунок-фактура;
специфікація; товарно-транспортна накладна; сертифікати походження товару; банківські документи;
2) використання цінової інформації, що є в розпорядженні митних органів — це дані офіційної періодики;
3) висновків експертних організацій.
При визначенні митної вартості в неї включається ціна закупівлі товару, вказана в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:
• з транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;
• комісійні і брокерські;
• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, котра відноситься до даних товарів й інших предметів і яку повинен сплатити імпортер (експортер) прямо чи побічно як умову їх ввезення (вивезення).
Митна вартість =
+ ціна закупівлі товарів
+ витрати з транспортування
+ комісійні і брокерські
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності
У складі митної вартості найголовнішим елементом є вартість закупівлі товару, величина якої є базою митної вартості. Вартість купівлі товару може визначатися за кількома методами залежно від обставин. Тому існує декілька методик визначення митної вартості.
1. Порядок визначення митної вартості при вивезенні товарів з митної території України
Митна вартість товарів, що експортуються, визначається на підставі договору, за яким товар вивозиться.
1.1. У разі, якщо товар вивозиться на підставі договору купівлі-продажу, митна вартість визначається на основі ціни, яку буде фактично сплачено або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України:
МВ = ФВ + ВД + КБВ + ЛІП,
де MB — митна вартість;
ФВ — фактурна вартість;
ВД— витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;
КБВ — комісійні та брокерські винагороди;
ЛІП— ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється.
Умови, за яких даний метод не може бути використаний:
• існують обмеження щодо прав експортера;
• продаж та ціна угоди залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
використані декларантом відомості не підтверджені документально або є недостовірними;
учасники угоди є взаємозалежними особами.
1.2. У разі, якщо товар експортується на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажі чи міни, при визначенні митної вартості за основу ціни береться ціна, підтверджена комерційними, транспортними та іншими документами, які містять відомості про вартість експортованих товарів.
Система визначення митної вартості складається з шести методів. Здійснюючи оцінку товарів у митних цілях, завжди слід йти від методу 1 до методу 6. За наявності передумов для оцінки за ціною угоди з ввезеними товарами не припускається використання інших методів оцінки.
2. Порядок визначення митної вартості при ввезенні товарів на митну територію України
Метод визначення митної вартості товару за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1)
Даний метод є основним при визначенні митної вартості і відповідає суті статті УП Угоди ГАТТ, у преамбулі якої підкреслюється, що «основою оцінки товарів для митних цілей повинна бути ціна угоди з оцінюваними товарами».
На практиці це означає, що при проведенні оцінки товарів необхідно в максимально можливому ступені використовувати метод 1.1 тільки коли остаточно встановлено, що ціна угоди відсутня або не може бути визначена, або не може використовуватися для визначення митної вартості, варто переходити до інших методів оцінки.
Основу даного методу складає «ціна угоди». Під ціною угоди розуміється ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт у країну імпорту, скоригована з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до ціни.
Насамперед варто звернути увагу на те, що йдеться про продаж товарів, причому «продаж на експорт у країну імпорту», тобто про зовнішньоторговельну операцію купівлі-продажу. Такого роду угода потребує переміщення товарів через кордон країн експорту та імпорту.
Угода купівлі-продажу потребує також наявності покупця, бажаючого придбати визначені товари за відповідну суму, і продавця, що згоден передати право власності на ці товари за
визначену суму. При досягненні сторонами згоди відбувається продаж товарів.
Таким чином, якщо укладаються угоди, які не передбачають передачу права власності на товари від продавця до покупця за визначену винагороду, то такого роду угода не буде продажем.
При цьому ціна як фактично сплачена, так і підлягаюча сплаті, означає суму всіх платежів покупця продавцю за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця; платежів у грошовій формі, так само, як і розрахунків у формі надання послуг чи натурально-речових виплат.
Закон України «Про єдиний митний тариф», так само як і ст. УИ Угоди, встановлює, що в ціну угоди включаються такі компоненти, якщо вони не були раніше в неї включені:
а) витрати за доставку товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію країни;
• вартість транспортування;
• витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню і перевалюванню товарів, включаючи витрати по складуванню до місця ввезення;
страхова сума;
б) витрати, понесені покупцем:
• комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних із закупівлі товару;
• вартість контейнерів і (або) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;
• вартість упаковування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упаковування;
в) відповідна частина вартості таких товарів і послуг, що прямо або побічно були надані продавцеві покупцем безплатно або за зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом і продажем на вивезення оцінюваних товарів:
• сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших виробів, комплектуючих, що є складовою оцінюваних товарів;
• інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних при виробництві оцінюваних товарів;
• матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів (мастильних матеріалів, палива та ін.);
• інженерної розробки, дослідно-конструкторської роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів і рисунків, виконаних поза територією України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
г) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, що покупець повинен прямо або побічно здійснити як умови продажу оцінюваних товарів;
д) розмір частини прямого або непрямого прибутку продавця від будь-яких наступних перепродажів, передачі або використання оцінюваних товарів на території України.
Якщо перелічені компоненти не ввійшли в ціну товару, то вони повинні бути додані до ціни. На практиці така поправка до ціни відображається в спеціальному розділі декларації митної вартості у вигляді відповідного додаткового нарахування. Жодні інші компоненти не можуть бути донараховані до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
Проте дані поправки і додаткові нарахування до ціни повинні провадитися лише за умови, що:
а) ці витрати або платежі дійсно мають місце і, отже, підтверджуються документально, тобто вони повинні виконуватися на основі об'єктивних і підлягаючих кількісній оцінці даних. Якщо таке визначення цих даних не є можливим, митна вартість не може бути визначена за методом 1;
б) ці платежі не включені в ціну товару, встановлену зовнішньоторговельним контрактом;
в) ці витрати фактично понесені та оплачуються покупцем. Дозволяються і відрахування з ціни, фактично сплаченої або
такої, що підлягає сплаті: в ряді випадків можуть бути виключені деякі витрати, включені відповідно до контракту в цю ціну, тобто частина витрат, здійснюваних після ввезення товару на терито- рію країни. До таких витрат належать:
1) витрати з монтажу, складання, наладки устаткування або надання технічної допомоги після ввезення товарів на територію країни;
2) витрати з доставки товару після ввезення на митну територію України до місця лризначення;
3) мита, податки і збори, що сплачуються при ввезенні або продажу товарів. Отже, митна вартість може бути розрахована за формулою:
МВ = ФВ + ВД+ВП + ЛІП + ЧП,
де ВП— витрати, додатково понесені покупцем;
ЧП — частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу чи використання товару на території України, яка прямо чи побічно накопичується у продавця;
ФВ — фактурна вартість;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону
України;
ЛІП — ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється.
Вимоги до застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди з ввезеними товарами. Умовами, за наявності яких не може бути застосований для визначення митної вартості метод за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1), є:
а) обмеження стосовно прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:
обмежень, встановлених законодавством України; обмежень географічного регіону, в якому товари можуть бути перепродані;
обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;
б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути обчислено;
в) дані, використані декларантом при заяві митній вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними;
г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведене декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що задовольняють хоча б одну з таких ознак:
• один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;
• учасники угоди є співвласниками підприємства;
• учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
• один з учасників угоди є власником внеску (паю) або володарем акцій з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що становлять не менше 5 % статутного капіталу;
• обидва учасники угоди перебувають під безпосереднім або непрямим контролем третьої особи;
• учасників угоди спільно контролює, безпосередньо або побічно, третя особа;
• один з учасників угоди перебуває під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;
• учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.
Методи визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2 і 3)
У митній практиці можуть зустрічатися випадки, коли неможливо визначити вартість угоди. Наприклад, це ситуації, коли:
а) ввезені товари не є предметом продажу;
б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями, що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;
в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення її коригувань;
г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:
• залежність сторін вплинула на розмір ціни і цей факт не може бути спростований;
• ціна товарів значно відрізняється від перевірочної (орієнтованої) вартості або відсутня перевірочна вартість для цілей порівняння.
В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.
Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними їм товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.
Під ідентичними розуміються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
а) фізичні характеристики;
б) якість;
в) репутація на ринку;
г) країна походження;
д) виробник.
Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть служити підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають вимогам дійсного пункту. За такі вважаються:
розмір етикетки;
колір (якщо він не є істотним ціноутворюючим чинником).
Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути зроблені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.
Товари, зроблені різноманітними особами в тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця і митних органів немає інформації про ідентичні товари, зроблені особою, що виготовила оцінювані товари.
Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки — ціні угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3 — оцінка за ціною угоди з подібними товарами.
Під подібними розуміються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні однорідності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:
• якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;
країна походження;
• виробник.
Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.
Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:
а) фізичні характеристики —
• розмір і форма;
• рівень технічних та інших характеристик;
• метод виготовлення;
б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластика; дорогоцінні метали або чорні метали; тканина або папір тощо);
в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує даний товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);
г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).
При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знака.
Вимоги до угоди, використовуваної як основи для визначення митної вартості за методами 2 і 3. Ці методи базуються на тих самих принципах і логіці застосування: за базу для визначення митної вартості ввезених (оцінюваних) товарів використовується ціна ідентичних або подібних товарів за іншою угодою. При цьому обов'язковою вимогою є умова, щоб митна вартість порівнюваних товарів була визначена за методом 1.
Умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:
1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;
2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;
4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них. При використанні цього методу використовуються такі види цін:
світова ціна;
• довідкова ціна — ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;
• біржові котирування — це ціни, що відображають фактичні угоди;
середні експортні та імпортні ціни — розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.
У випадках, коли такі угоди відсутні, варто переходити до пошуку угод з ідентичними або подібними товарами, що мають розбіжності в даних параметрах. В тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов (тобто на одному комерційному рівні), тій самій кількості товару, з урахуванням виявлених розбіжностей у цих характеристиках, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей приведення порівнюваних умов для зіставлення.
Коригування вартості ідентичних і подібних товарів. За наявності варіанта продажу, що відрізняється за якимось із зазначених трьох умов, варто зробити відповідне коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами по одному або декількох чинниках:
а) тільки по кількісних чинниках;
б) тільки по чинниках, що стосуються комерційних умов продажу (тобто комерційний рівень продажів);
в) як по чинниках, що торкаються комерційних умов, так і по кількісних чинниках.
Отримана з урахуванням коригувань по зазначених вище чинниках ціна угоди з ідентичними або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Проте необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблена лише в тих випадках, коли однозначно встановлено, що ціна товару дійсно залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди провадитися не повинно.
У зв'язку з цим усі дані по таких коригуваннях мають бути достовірні, тобто підтверджені документально, кількісно визначені, і в митних органів повинна бути можливість їх перевірки.
При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, слід провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню і т. п.
Навіть у тих випадках, коли існують значні розбіжності в цих витратах стосовно товарів, що підлягають оцінюванню, та ідентичних або однорідних товарів, припускається проведення коригування для компенсації розбіжностей, спричинених способом транспортування або придбання товару. Проведення подібних коригувань дозволить використовувати ціну угоди з ідентичними або подібними товарами як основу для визначення митної вартості.
Проведення коригування може призвести або до збільшення або до зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги розумності, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.
У тому разі, якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційним рівнем або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2—3 не припускається.
Метод визначення митної вартості на основі розрахунку вартості (метод 4)
У тих випадках, коли неможливо використовувати наявні ціни угод або відсутні угода з ідентичними або подібними товарами, варто переходити до інших альтернативних методів оцінки.
При цьому стосовно методу 4 (метод на основі розрахунку вартості) і методу 5 (метод на основі додавання вартості) дозволяється зміна послідовності їх застосування: після методу 3, за бажанням декларанта, може бути використаний як метод 4, так і метод 5. Це зумовлено тим, що ці методи можуть викликати дуже істотні складності при їх практичному використанні. Дане положення відповідає і міжнародним нормам, закріпленим Угодою по застосуванню ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».
Митна оцінка за методом 4 базується на ціні, за якою ввезені (оцінювані) або ідентичні, або подібні товари були продані найбільшою агрегованою партією на території України в незмінному стані, не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, а учасник угоди не є взаємозалежною з продавцем особою.
Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або подібних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж повинен відповідати таким умовам:
а) товари повинні бути продані в країні в незмінному стані, тобто у тому ж стані, в якому вони були завезені;
б) ввезені (оцінювані) або ідентичні, або подібні товари повинні продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або під час, достатньо близький до часу ввезення оцінюваних товарів. Припускається використовувати дані про продаж, що відбулася не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів;
в) у разі відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних), ідентичних або подібних товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення, покупець може, при дотриманні установлених вимог, використовувати ціну одиниці товару, що пройшла переробку, з проведенням відповідного коригування на вартість, додану в процесі переробки.
Покупцеві при цьому буде потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органу слушність зробленого їм коригування, оскільки коригування повинно грунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків повинні складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт з переробки товарів у відповідних галузях виробництва;
г) покупець не повинен прямо або побічно поставляти продавцю безплатно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу для ввезення в країну імпортованих товарів;
д) перший покупець завезених товарів на внутрішньому ринку не повинен бути пов'язаний з продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або подібних товарів).
Поняття продажу товарів у незмінному стані означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. У той же час товар вважатиметься таким, що не змінив свій стан, у тому випадку, якщо були зроблені операції по видаленню іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також проста переупаковка товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як усушка товару, його випаровування (для рідин) також розглядається як зберігання товаром незмінного стану. У тому разі, якщо немає продажів оцінюваних, ідентичних або подібних завезених товарів у незмінному стані, можливе використання як бази для розрахунку продажної ціни за одиницю цих товарів на ринку країни після їх подальшого опрацювання на території України з урахуванням поправок на вартість цього опрацювання.
Отже, у загальному вигляді умови, за яких митна вартість визначається на основі віднімання такі:
а) якщо оцінювані товари ідентичні чи подібні і продаватимуться на території України;
б) експортер та імпортер не є взаємопов'язаними особами;
в) за основу береться ціна одиниці товару, що продається найбільшою партією на території України не пізніше, ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються.
Митна вартість на основі «віднімання» визначається за формулою:
MB = ЦІ- (ВК + НП + ВП+ СМП + ВД),
де ЦІ— ціна одиниці товару;
ВК — витрати на комісійні винагороди;
НП — звичайні надбавки на прибуток;
ВП — загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу;
СМП— сума митних платежів, що підлягає сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням товару;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.
Одним з центральних питань даного методу оцінки є вибір ціни, за якою найбільша агрегована (сукупна) кількість товару була продана після ввезення в країну покупцем першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).
Для визначення найбільшої агрегованої кількості підсумовуються всі продажі товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за однією ціною, і буде найбільшою агрегованою кількістю одиниць товару.
У тому разі, якщо відсутні випадки продажу оцінюваних, ідентичних або подібних товарів у незмінному стані, на прохання декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що піддався обробці. При цьому визначення одиничної ціни товару, що був підданий обробці, здійснюється з урахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку, крім витрат, перелічених вище, з ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають базуватися на об'єктивних і таких, що піддаються кількісній оцінці даних, відносно до вартості цієї обробки (включаючи формули і методи розрахунків, застосовувані в практиці різноманітних галузей). Проте метод 4 не може бути використаний до товарів, що піддалися обробці в тому випадку, якщо в результаті опрацювання після ввезення товари втратили свої властивості.
Не застосовується метод 4 і в тому випадку, якщо завезений товар після опрацювання не втратив своїх якостей, але складає дуже незначну частину кінцевого продукту.
Для того, щоб стало можливим обчислення митної вартості на основі внутрішньої ціни, з неї необхідно виокремити ті елементи, що характерні тільки для внутрішнього ринку, тобто ті витрати, що зроблені після ввезення даних товарів на територію України і не повинні бути включені в митну вартість.
З ціни товару вираховуються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати в зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того ж класу і виду;
б) суми ввізних мит, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні в зв'язку з ввезенням і (або) продажем товарів;
в) звичайні витрати, понесені в Україні, із транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи:
г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у разі якщо це необхідно.
В основі методу 4 лежить вибір ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б рамки застосування цього методу, оскільки як міжнародні норми, так і вітчизняне законодавство передбачають можливість використання в рамках даного методу цін продажів на ринку України ідентичних або подібних товарів. Для даного методу використовуються такі ж поняття ідентичності й подібності товарів, що були розглянуті вище.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (метод 5)
У разі неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 такою альтернативною базою визначення митної вартості буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).
Митна вартість на основі додавання визначається за формулою:
МВ = ВВ + ВД+НП + ВП + ЛІП + ЧП,
де ВВ — вартість матеріалів і витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
НП — прибуток, що отримує експортер;
ВП— витрати, понесені покупцем;
ЧП — відповідна частина прибутку від подальшого перепродажу товарів, що накопичується у продавця;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.
Митна вартість оцінюваних товарів визначається на основі урахування витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів на національному ринку. Таким чином, для визначення митної вартості за даним методом необхідна інформація про витрати виробництва оцінюваних товарів, що можна одержати тільки за межами країни ввезення. У цьому зв'язку використання методу додавання вартості на практиці звичайно обмежено тими випадками, в яких покупець і продавець не є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві для пред'явлення владі країни ввезення необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їх перевірку, якщо виникне в ній необхідність.
Складності в одержанні і підтвердженні необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органу рекомендується використовувати для розрахунку митної вартості непідтверджені дані, то вони повинні розглядатися як бездоказові, такі, що не відтворюють фактичне положення справ. Навіть у тому разі, коли доступ до документації дозволено іноземним виробником і ухвалено владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути подані митним органам країни-імпортера.
У зв'язку з цим митна вартість, визначена за методом 5, повинна бути об'єктом особливо ретельної перевірки.
Резервний метод (метод 6)
Бувають ситуації, коли жодний з розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до встановлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості.
У найзагальнішому вигляді це такі випадки:
• здійснюється імпорт товарів на тимчасовій основі;
• має місце договір оренди або наймання;
• здійснюється реімпорт товарів після ремонту або модифікації;
• провадяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;
• ідентичні або подібні товари не ввозяться;
• товари не перепродаються в країні-імпортері;
• виробник невідомий, або відмовляється надати дані про витрати виробництва, або подані ним відомості не можуть бути прийняті митним органом.
Для цих ситуацій і призначено резервний метод 6: у випадках, якщо митна вартість товару не може бути визначена декларантом у результаті послідовного застосування 1—5 методів визначення митної вартості або якщо митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані. Тоді митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.
З огляду на те, що світова практика базується насамперед на Угоді ГАТТ/ВТО щодо митної оцінки, а також зважаючи на те, що передбачається приєднання України до ГАТТ/ВТО, отже, необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації відносно методу 6 варто розуміти з позицій даної Угоди. Стаття УІІ Угоди, описуючи метод 6, встановлює, що митна вартість у рамках цього методу повинна визначатися з використанням «розумних» способів, сумісних з принципами і загальними умовами цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних, наявних в імпортера.
Таким чином, метод 6 не дає спеціального способу оцінки товарів, але потребує при здійсненні оцінки у рамках даного методу враховувати ряд принципів. Оцінка за допомогою резервного методу повинна відповідати встановленим законодавством методам, при цьому припустима визначена гнучкість в їх застосуванні, що не повинна суперечити загальним цілям і умовам прийнятої системи оцінки товару в митних цілях. У рамках резервного методу повинна дотримуватися встановлена послідовність (ієрархія) принципів застосування методів визначення митної вартості:
1) базування оцінки в максимально можливому ступені щодо вартості угоди завезених товарів, використання вартості, заснованої на фактичних оцінках, тобто цінах, по яких завезені товари продаються в країні при звичайному ході торгівлі в умовах конкуренції;
2) уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару в митних цілях;
3) чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти дійсну, реальну вартість завезеного товару; проведені коригування повинні забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;
4) простота і неупередженість критеріїв оцінки;
5) сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не зустрічаються в комерційній практиці;
6) використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливо;
7) неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.
Приклади гнучкого підходу до використання методів 1—5 в рамках методу 6.
1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). У разі відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 може бути зроблена їх оцінка на підставі наявної у розпорядженні покупця (декларанта) і/або митного органу інформації, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, у разі відсутності документального підтвердження, за яким зроблені додаткові нарахування, що підлягають урахуванню в митній вартості, їх розмір у рамках методу 6 може бути визначено розрахунковим шляхом на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичайним рівнем витрат на аналогічні компоненти тощо.
2. За ціною угоди з ідентичними або подібними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість припускається щодо термінів ввезення ідентичних або подібних товарів. За основу для митної оцінки може розглядатися митна вартість ідентичних або подібних товарів, зроблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або подібних товарів, раніше визначена за методами 4 і 5.
3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто припускається визначена переробка).
При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, у разі відсутності ідентичних або подібних товарів припускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї ж країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.
Припускається використання продажів товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного із відповідними поправками до ціни продажу.
При використанні методу 6 припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість:
а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;
б) використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо. При цьому обов'язкове відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін.
Якщо товар увозиться на умовах договорів оренди, то митна вартість може бути визначена, виходячи з сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування вводиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін служби становить 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата за 2 роки повинна бути перелічена на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо в суму поточних орендних платежів включені витрати, які не підлягають включенню в митну вартість (наприклад, витрати на ремонт і підтримку устаткування в справності), то в тому випадку, якщо вони виділені окремим рядком і у разі необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, ці витрати можуть не включатися до митної вартості.
Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних по інших угодах, дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок з ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін.).
За основу для визначення митної вартості товару за резервним методом не можуть бути використані:
а) ціна товару на внутрішньому ринку країни;
б) ціна на внутрішньому ринку країни на товари вітчизняного походження;
в) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в треті країни;
г) ціна товару більша з двох вартостей;
д) довільно встановлена або вірогідно не підтверджена ціна.
При застосуванні резервного методу покупець (декларант) може запросити в митного органу наявну в його розпорядженні цінову інформацію по відповідних товарах і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
1) використання документів, що надаються декларантом: рахунок-фактура;
специфікація; товарно-транспортна накладна; сертифікати походження товару; банківські документи;
2) використання цінової інформації, що є в розпорядженні митних органів — це дані офіційної періодики;
3) висновків експертних організацій.
При визначенні митної вартості в неї включається ціна закупівлі товару, вказана в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:
• з транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;
• комісійні і брокерські;
• плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, котра відноситься до даних товарів й інших предметів і яку повинен сплатити імпортер (експортер) прямо чи побічно як умову їх ввезення (вивезення).
Митна вартість =
+ витрати з транспортування
+ комісійні і брокерські
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності
У складі митної вартості найголовнішим елементом є вартість закупівлі товару, величина якої є базою митної вартості. Вартість купівлі товару може визначатися за кількома методами залежно від обставин. Тому існує декілька методик визначення митної вартості.
1. Порядок визначення митної вартості при вивезенні товарів з митної території України
Митна вартість товарів, що експортуються, визначається на підставі договору, за яким товар вивозиться.
1.1. У разі, якщо товар вивозиться на підставі договору купівлі-продажу, митна вартість визначається на основі ціни, яку буде фактично сплачено або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України:
МВ = ФВ + ВД + КБВ + ЛІП,
де MB — митна вартість;
ФВ — фактурна вартість;
ВД— витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;
КБВ — комісійні та брокерські винагороди;
ЛІП— ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється.
Умови, за яких даний метод не може бути використаний:
• продаж та ціна угоди залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;
використані декларантом відомості не підтверджені документально або є недостовірними;
учасники угоди є взаємозалежними особами.
1.2. У разі, якщо товар експортується на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажі чи міни, при визначенні митної вартості за основу ціни береться ціна, підтверджена комерційними, транспортними та іншими документами, які містять відомості про вартість експортованих товарів.
Система визначення митної вартості складається з шести методів. Здійснюючи оцінку товарів у митних цілях, завжди слід йти від методу 1 до методу 6. За наявності передумов для оцінки за ціною угоди з ввезеними товарами не припускається використання інших методів оцінки.
2. Порядок визначення митної вартості при ввезенні товарів на митну територію України
Метод визначення митної вартості товару за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1)
Даний метод є основним при визначенні митної вартості і відповідає суті статті УП Угоди ГАТТ, у преамбулі якої підкреслюється, що «основою оцінки товарів для митних цілей повинна бути ціна угоди з оцінюваними товарами».
На практиці це означає, що при проведенні оцінки товарів необхідно в максимально можливому ступені використовувати метод 1.1 тільки коли остаточно встановлено, що ціна угоди відсутня або не може бути визначена, або не може використовуватися для визначення митної вартості, варто переходити до інших методів оцінки.
Основу даного методу складає «ціна угоди». Під ціною угоди розуміється ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт у країну імпорту, скоригована з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до ціни.
Насамперед варто звернути увагу на те, що йдеться про продаж товарів, причому «продаж на експорт у країну імпорту», тобто про зовнішньоторговельну операцію купівлі-продажу. Такого роду угода потребує переміщення товарів через кордон країн експорту та імпорту.
Угода купівлі-продажу потребує також наявності покупця, бажаючого придбати визначені товари за відповідну суму, і продавця, що згоден передати право власності на ці товари за
визначену суму. При досягненні сторонами згоди відбувається продаж товарів.
Таким чином, якщо укладаються угоди, які не передбачають передачу права власності на товари від продавця до покупця за визначену винагороду, то такого роду угода не буде продажем.
При цьому ціна як фактично сплачена, так і підлягаюча сплаті, означає суму всіх платежів покупця продавцю за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця; платежів у грошовій формі, так само, як і розрахунків у формі надання послуг чи натурально-речових виплат.
Закон України «Про єдиний митний тариф», так само як і ст. УИ Угоди, встановлює, що в ціну угоди включаються такі компоненти, якщо вони не були раніше в неї включені:
а) витрати за доставку товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію країни;
• вартість транспортування;
• витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню і перевалюванню товарів, включаючи витрати по складуванню до місця ввезення;
б) витрати, понесені покупцем:
• комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних із закупівлі товару;
• вартість контейнерів і (або) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до ТН ЗЕД вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;
• вартість упаковування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упаковування;
в) відповідна частина вартості таких товарів і послуг, що прямо або побічно були надані продавцеві покупцем безплатно або за зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом і продажем на вивезення оцінюваних товарів:
• сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших виробів, комплектуючих, що є складовою оцінюваних товарів;
• інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних при виробництві оцінюваних товарів;
• матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів (мастильних матеріалів, палива та ін.);
• інженерної розробки, дослідно-конструкторської роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів і рисунків, виконаних поза територією України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
г) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, що покупець повинен прямо або побічно здійснити як умови продажу оцінюваних товарів;
д) розмір частини прямого або непрямого прибутку продавця від будь-яких наступних перепродажів, передачі або використання оцінюваних товарів на території України.
Якщо перелічені компоненти не ввійшли в ціну товару, то вони повинні бути додані до ціни. На практиці така поправка до ціни відображається в спеціальному розділі декларації митної вартості у вигляді відповідного додаткового нарахування. Жодні інші компоненти не можуть бути донараховані до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
Проте дані поправки і додаткові нарахування до ціни повинні провадитися лише за умови, що:
а) ці витрати або платежі дійсно мають місце і, отже, підтверджуються документально, тобто вони повинні виконуватися на основі об'єктивних і підлягаючих кількісній оцінці даних. Якщо таке визначення цих даних не є можливим, митна вартість не може бути визначена за методом 1;
б) ці платежі не включені в ціну товару, встановлену зовнішньоторговельним контрактом;
в) ці витрати фактично понесені та оплачуються покупцем. Дозволяються і відрахування з ціни, фактично сплаченої або
такої, що підлягає сплаті: в ряді випадків можуть бути виключені деякі витрати, включені відповідно до контракту в цю ціну, тобто частина витрат, здійснюваних після ввезення товару на терито- рію країни. До таких витрат належать:
1) витрати з монтажу, складання, наладки устаткування або надання технічної допомоги після ввезення товарів на територію країни;
2) витрати з доставки товару після ввезення на митну територію України до місця лризначення;
3) мита, податки і збори, що сплачуються при ввезенні або продажу товарів. Отже, митна вартість може бути розрахована за формулою:
МВ = ФВ + ВД+ВП + ЛІП + ЧП,
де ВП— витрати, додатково понесені покупцем;
ЧП — частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу чи використання товару на території України, яка прямо чи побічно накопичується у продавця;
ФВ — фактурна вартість;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону
України;
ЛІП — ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється.
Вимоги до застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди з ввезеними товарами. Умовами, за наявності яких не може бути застосований для визначення митної вартості метод за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1), є:
а) обмеження стосовно прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:
обмежень, встановлених законодавством України; обмежень географічного регіону, в якому товари можуть бути перепродані;
обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;
б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути обчислено;
в) дані, використані декларантом при заяві митній вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними;
г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведене декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що задовольняють хоча б одну з таких ознак:
• один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;
• учасники угоди є співвласниками підприємства;
• учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;
• один з учасників угоди є власником внеску (паю) або володарем акцій з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що становлять не менше 5 % статутного капіталу;
• обидва учасники угоди перебувають під безпосереднім або непрямим контролем третьої особи;
• учасників угоди спільно контролює, безпосередньо або побічно, третя особа;
• один з учасників угоди перебуває під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;
• учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.
Методи визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2 і 3)
У митній практиці можуть зустрічатися випадки, коли неможливо визначити вартість угоди. Наприклад, це ситуації, коли:
а) ввезені товари не є предметом продажу;
б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями, що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;
в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення її коригувань;
г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:
• залежність сторін вплинула на розмір ціни і цей факт не може бути спростований;
• ціна товарів значно відрізняється від перевірочної (орієнтованої) вартості або відсутня перевірочна вартість для цілей порівняння.
В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.
Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними їм товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.
Під ідентичними розуміються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
а) фізичні характеристики;
б) якість;
в) репутація на ринку;
г) країна походження;
д) виробник.
Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть служити підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають вимогам дійсного пункту. За такі вважаються:
розмір етикетки;
колір (якщо він не є істотним ціноутворюючим чинником).
Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути зроблені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.
Товари, зроблені різноманітними особами в тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця і митних органів немає інформації про ідентичні товари, зроблені особою, що виготовила оцінювані товари.
Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки — ціні угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3 — оцінка за ціною угоди з подібними товарами.
Під подібними розуміються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні однорідності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:
• якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;
країна походження;
• виробник.
Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.
Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:
а) фізичні характеристики —
• розмір і форма;
• рівень технічних та інших характеристик;
• метод виготовлення;
б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластика; дорогоцінні метали або чорні метали; тканина або папір тощо);
в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує даний товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);
г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).
При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знака.
Вимоги до угоди, використовуваної як основи для визначення митної вартості за методами 2 і 3. Ці методи базуються на тих самих принципах і логіці застосування: за базу для визначення митної вартості ввезених (оцінюваних) товарів використовується ціна ідентичних або подібних товарів за іншою угодою. При цьому обов'язковою вимогою є умова, щоб митна вартість порівнюваних товарів була визначена за методом 1.
Умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:
1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;
2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;
4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них. При використанні цього методу використовуються такі види цін:
світова ціна;
• довідкова ціна — ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;
• біржові котирування — це ціни, що відображають фактичні угоди;
середні експортні та імпортні ціни — розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.
У випадках, коли такі угоди відсутні, варто переходити до пошуку угод з ідентичними або подібними товарами, що мають розбіжності в даних параметрах. В тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов (тобто на одному комерційному рівні), тій самій кількості товару, з урахуванням виявлених розбіжностей у цих характеристиках, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей приведення порівнюваних умов для зіставлення.
Коригування вартості ідентичних і подібних товарів. За наявності варіанта продажу, що відрізняється за якимось із зазначених трьох умов, варто зробити відповідне коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами по одному або декількох чинниках:
а) тільки по кількісних чинниках;
б) тільки по чинниках, що стосуються комерційних умов продажу (тобто комерційний рівень продажів);
в) як по чинниках, що торкаються комерційних умов, так і по кількісних чинниках.
Отримана з урахуванням коригувань по зазначених вище чинниках ціна угоди з ідентичними або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Проте необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблена лише в тих випадках, коли однозначно встановлено, що ціна товару дійсно залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди провадитися не повинно.
У зв'язку з цим усі дані по таких коригуваннях мають бути достовірні, тобто підтверджені документально, кількісно визначені, і в митних органів повинна бути можливість їх перевірки.
При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, слід провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню і т. п.
Навіть у тих випадках, коли існують значні розбіжності в цих витратах стосовно товарів, що підлягають оцінюванню, та ідентичних або однорідних товарів, припускається проведення коригування для компенсації розбіжностей, спричинених способом транспортування або придбання товару. Проведення подібних коригувань дозволить використовувати ціну угоди з ідентичними або подібними товарами як основу для визначення митної вартості.
Проведення коригування може призвести або до збільшення або до зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги розумності, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.
У тому разі, якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційним рівнем або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2—3 не припускається.
Метод визначення митної вартості на основі розрахунку вартості (метод 4)
У тих випадках, коли неможливо використовувати наявні ціни угод або відсутні угода з ідентичними або подібними товарами, варто переходити до інших альтернативних методів оцінки.
При цьому стосовно методу 4 (метод на основі розрахунку вартості) і методу 5 (метод на основі додавання вартості) дозволяється зміна послідовності їх застосування: після методу 3, за бажанням декларанта, може бути використаний як метод 4, так і метод 5. Це зумовлено тим, що ці методи можуть викликати дуже істотні складності при їх практичному використанні. Дане положення відповідає і міжнародним нормам, закріпленим Угодою по застосуванню ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».
Митна оцінка за методом 4 базується на ціні, за якою ввезені (оцінювані) або ідентичні, або подібні товари були продані найбільшою агрегованою партією на території України в незмінному стані, не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, а учасник угоди не є взаємозалежною з продавцем особою.
Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних або ідентичних, або подібних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж повинен відповідати таким умовам:
а) товари повинні бути продані в країні в незмінному стані, тобто у тому ж стані, в якому вони були завезені;
б) ввезені (оцінювані) або ідентичні, або подібні товари повинні продаватися одночасно з ввезенням оцінюваних товарів або під час, достатньо близький до часу ввезення оцінюваних товарів. Припускається використовувати дані про продаж, що відбулася не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів;
в) у разі відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних), ідентичних або подібних товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення, покупець може, при дотриманні установлених вимог, використовувати ціну одиниці товару, що пройшла переробку, з проведенням відповідного коригування на вартість, додану в процесі переробки.
Покупцеві при цьому буде потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органу слушність зробленого їм коригування, оскільки коригування повинно грунтуватися на об'єктивних і кількісно обумовлених даних. Основу розрахунків повинні складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт з переробки товарів у відповідних галузях виробництва;
г) покупець не повинен прямо або побічно поставляти продавцю безплатно або за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу для ввезення в країну імпортованих товарів;
д) перший покупець завезених товарів на внутрішньому ринку не повинен бути пов'язаний з продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або подібних товарів).
Поняття продажу товарів у незмінному стані означає, що операції виробничого характеру (включаючи складання), а також подальше опрацювання товарів розглядаються як операції, що змінюють стан завезеного товару. У той же час товар вважатиметься таким, що не змінив свій стан, у тому випадку, якщо були зроблені операції по видаленню іноземних пакувальних матеріалів, консервантів, а також проста переупаковка товарів для внутрішнього ринку. Такі природні зміни, як усушка товару, його випаровування (для рідин) також розглядається як зберігання товаром незмінного стану. У тому разі, якщо немає продажів оцінюваних, ідентичних або подібних завезених товарів у незмінному стані, можливе використання як бази для розрахунку продажної ціни за одиницю цих товарів на ринку країни після їх подальшого опрацювання на території України з урахуванням поправок на вартість цього опрацювання.
Отже, у загальному вигляді умови, за яких митна вартість визначається на основі віднімання такі:
а) якщо оцінювані товари ідентичні чи подібні і продаватимуться на території України;
б) експортер та імпортер не є взаємопов'язаними особами;
в) за основу береться ціна одиниці товару, що продається найбільшою партією на території України не пізніше, ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються.
Митна вартість на основі «віднімання» визначається за формулою:
MB = ЦІ- (ВК + НП + ВП+ СМП + ВД),
де ЦІ— ціна одиниці товару;
ВК — витрати на комісійні винагороди;
НП — звичайні надбавки на прибуток;
ВП — загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу;
СМП— сума митних платежів, що підлягає сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням товару;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.
Одним з центральних питань даного методу оцінки є вибір ціни, за якою найбільша агрегована (сукупна) кількість товару була продана після ввезення в країну покупцем першого комерційного рівня, не пов'язаним із продавцем (імпортером).
Для визначення найбільшої агрегованої кількості підсумовуються всі продажі товару за даною ціною. Найбільша загальна кількість одиниць товару, проданих за однією ціною, і буде найбільшою агрегованою кількістю одиниць товару.
У тому разі, якщо відсутні випадки продажу оцінюваних, ідентичних або подібних товарів у незмінному стані, на прохання декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що піддався обробці. При цьому визначення одиничної ціни товару, що був підданий обробці, здійснюється з урахуванням вимог, розглянутих вище. Проте в даному випадку, крім витрат, перелічених вище, з ціни оброблених товарів необхідно відняти вартість обробки після ввезення. Ці відрахування мають базуватися на об'єктивних і таких, що піддаються кількісній оцінці даних, відносно до вартості цієї обробки (включаючи формули і методи розрахунків, застосовувані в практиці різноманітних галузей). Проте метод 4 не може бути використаний до товарів, що піддалися обробці в тому випадку, якщо в результаті опрацювання після ввезення товари втратили свої властивості.
Не застосовується метод 4 і в тому випадку, якщо завезений товар після опрацювання не втратив своїх якостей, але складає дуже незначну частину кінцевого продукту.
Для того, щоб стало можливим обчислення митної вартості на основі внутрішньої ціни, з неї необхідно виокремити ті елементи, що характерні тільки для внутрішнього ринку, тобто ті витрати, що зроблені після ввезення даних товарів на територію України і не повинні бути включені в митну вартість.
З ціни товару вираховуються такі компоненти:
а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати в зв'язку з продажем в Україні ввезених товарів того ж класу і виду;
б) суми ввізних мит, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні в зв'язку з ввезенням і (або) продажем товарів;
в) звичайні витрати, понесені в Україні, із транспортування, страхування, навантажувальні і розвантажувальні роботи:
г) вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у разі якщо це необхідно.
В основі методу 4 лежить вибір ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б рамки застосування цього методу, оскільки як міжнародні норми, так і вітчизняне законодавство передбачають можливість використання в рамках даного методу цін продажів на ринку України ідентичних або подібних товарів. Для даного методу використовуються такі ж поняття ідентичності й подібності товарів, що були розглянуті вище.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (метод 5)
У разі неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 такою альтернативною базою визначення митної вартості буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).
Митна вартість на основі додавання визначається за формулою:
МВ = ВВ + ВД+НП + ВП + ЛІП + ЧП,
де ВВ — вартість матеріалів і витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;
НП — прибуток, що отримує експортер;
ВП— витрати, понесені покупцем;
ЧП — відповідна частина прибутку від подальшого перепродажу товарів, що накопичується у продавця;
ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.
Митна вартість оцінюваних товарів визначається на основі урахування витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів на національному ринку. Таким чином, для визначення митної вартості за даним методом необхідна інформація про витрати виробництва оцінюваних товарів, що можна одержати тільки за межами країни ввезення. У цьому зв'язку використання методу додавання вартості на практиці звичайно обмежено тими випадками, в яких покупець і продавець не є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві для пред'явлення владі країни ввезення необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їх перевірку, якщо виникне в ній необхідність.
Складності в одержанні і підтвердженні необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органу рекомендується використовувати для розрахунку митної вартості непідтверджені дані, то вони повинні розглядатися як бездоказові, такі, що не відтворюють фактичне положення справ. Навіть у тому разі, коли доступ до документації дозволено іноземним виробником і ухвалено владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути подані митним органам країни-імпортера.
У зв'язку з цим митна вартість, визначена за методом 5, повинна бути об'єктом особливо ретельної перевірки.
Резервний метод (метод 6)
Бувають ситуації, коли жодний з розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до встановлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості.
У найзагальнішому вигляді це такі випадки:
• здійснюється імпорт товарів на тимчасовій основі;
• має місце договір оренди або наймання;
• здійснюється реімпорт товарів після ремонту або модифікації;
• провадяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;
• ідентичні або подібні товари не ввозяться;
• товари не перепродаються в країні-імпортері;
• виробник невідомий, або відмовляється надати дані про витрати виробництва, або подані ним відомості не можуть бути прийняті митним органом.
Для цих ситуацій і призначено резервний метод 6: у випадках, якщо митна вартість товару не може бути визначена декларантом у результаті послідовного застосування 1—5 методів визначення митної вартості або якщо митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані. Тоді митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.
З огляду на те, що світова практика базується насамперед на Угоді ГАТТ/ВТО щодо митної оцінки, а також зважаючи на те, що передбачається приєднання України до ГАТТ/ВТО, отже, необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації відносно методу 6 варто розуміти з позицій даної Угоди. Стаття УІІ Угоди, описуючи метод 6, встановлює, що митна вартість у рамках цього методу повинна визначатися з використанням «розумних» способів, сумісних з принципами і загальними умовами цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних, наявних в імпортера.
Таким чином, метод 6 не дає спеціального способу оцінки товарів, але потребує при здійсненні оцінки у рамках даного методу враховувати ряд принципів. Оцінка за допомогою резервного методу повинна відповідати встановленим законодавством методам, при цьому припустима визначена гнучкість в їх застосуванні, що не повинна суперечити загальним цілям і умовам прийнятої системи оцінки товару в митних цілях. У рамках резервного методу повинна дотримуватися встановлена послідовність (ієрархія) принципів застосування методів визначення митної вартості:
1) базування оцінки в максимально можливому ступені щодо вартості угоди завезених товарів, використання вартості, заснованої на фактичних оцінках, тобто цінах, по яких завезені товари продаються в країні при звичайному ході торгівлі в умовах конкуренції;
2) уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару в митних цілях;
3) чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти дійсну, реальну вартість завезеного товару; проведені коригування повинні забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;
4) простота і неупередженість критеріїв оцінки;
5) сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не зустрічаються в комерційній практиці;
6) використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливо;
7) неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.
Приклади гнучкого підходу до використання методів 1—5 в рамках методу 6.
1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). У разі відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 може бути зроблена їх оцінка на підставі наявної у розпорядженні покупця (декларанта) і/або митного органу інформації, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, у разі відсутності документального підтвердження, за яким зроблені додаткові нарахування, що підлягають урахуванню в митній вартості, їх розмір у рамках методу 6 може бути визначено розрахунковим шляхом на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичайним рівнем витрат на аналогічні компоненти тощо.
2. За ціною угоди з ідентичними або подібними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість припускається щодо термінів ввезення ідентичних або подібних товарів. За основу для митної оцінки може розглядатися митна вартість ідентичних або подібних товарів, зроблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або подібних товарів, раніше визначена за методами 4 і 5.
3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто припускається визначена переробка).
При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, у разі відсутності ідентичних або подібних товарів припускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї ж країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.
Припускається використання продажів товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного із відповідними поправками до ціни продажу.
При використанні методу 6 припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість:
а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;
б) використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо. При цьому обов'язкове відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін.
Якщо товар увозиться на умовах договорів оренди, то митна вартість може бути визначена, виходячи з сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування вводиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін служби становить 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата за 2 роки повинна бути перелічена на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо в суму поточних орендних платежів включені витрати, які не підлягають включенню в митну вартість (наприклад, витрати на ремонт і підтримку устаткування в справності), то в тому випадку, якщо вони виділені окремим рядком і у разі необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, ці витрати можуть не включатися до митної вартості.
Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних по інших угодах, дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок з ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін.).
За основу для визначення митної вартості товару за резервним методом не можуть бути використані:
а) ціна товару на внутрішньому ринку країни;
б) ціна на внутрішньому ринку країни на товари вітчизняного походження;
в) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в треті країни;
г) ціна товару більша з двох вартостей;
д) довільно встановлена або вірогідно не підтверджена ціна.
При застосуванні резервного методу покупець (декларант) може запросити в митного органу наявну в його розпорядженні цінову інформацію по відповідних товарах і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
