Зельніченко О.І. Митна справа (2000)
Митна справа як складова частина зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної політики держави
24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Суверенітет України розповсюджується на всю її територію. До складу України входять 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь, які мають спеціальний статус, визначений законами України.
Будь-яка держава, організоване суспільство повинно мати чітку законодавчу та нормативну бази, які б відображали інтереси держави у цілому, і кожного суб'єкта господарської діяльності зокрема. Діюче на сучасному етапі чинне митне законодавство поступово приводиться у відповідність з Конституцією України, із загальноприйнятими у європейській та світовій практиці нормами і стандартами та повинно відповідати вимогам ринкової економіки. Україна робить свої перші кроки незалежного розвитку та інтеграції в міжнародне розділення виробництва і від цих кроків залежить формування зовнішньоекономічного середовища.
Першочерговим завданням перед країною постали проблеми визначення і встановлення державного кордону, забезпечення його надійної охорони як політичної, так і економічної. Забезпечення економічних та політичних інтересів досягається за допомогою державних органів, однією з яких є Державна митна служба України.
Завдання щодо забезпечення економічних інтересів з боку ДМСУ викладені у Митному кодексі України, у ряді законів і постанов Верховної Ради, указах та розпорядженнях Президента, декретах, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України про здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Всі ці законодавчі та нормативні акти спрямовано на захист державно-політичних та національно-культурних інтересів країни, на зміцнення добросусідських відносин із суміжними державами.
Входження України в світову економічну систему потребує чітко визначеної та вивіреної економічної політики, яка є основою розвитку держави. Враховуючи результати світового досвіду, можна сказати, що без розсудливе відкриття економічних кордонів приведе до руйнування власного виробництва. Для досягнення високих показників в економіці необхідно постійно удосконалювати законодавчу базу зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такі питання митного регулювання, як тарифне, нетарифне, валютне регулювання тощо.
Митне регулювання, митна політика держави спрямовані на збільшення товарообміну, стимулювання розвитку національної економіки тощо.
Митна служба нашої країни має багатовікову історію. Вивчення історії митної справи допомагає глибше засвоїти процеси її формування, розвитку, завдання, які треба вирішити, підвищує професіоналізм і культуру її працівників.
Митник - один із перших, з ким зустрічаються особи, які прибувають у країну. Проходження митного контролю значною мірою визначає їх судження та враження від відвідування будь-якої держави.
У договорі князя Олега з Візантією митні податки та пільги згадуються як звичайні явища з давніх-давен, застосовані у спілкуванні між державами.
У IV-V ст. до нашої ери у містах Причорномор'я існували стосунки із стягненням податків за просування через чужу територію. На початку VII ст. до н.е. в степах Причорномор'я з'явилися скіфи, які на думку деяких істориків є предками нинішніх українців, і Скіфська держава мала митні стосунки з Олівією, Херсонесом та іншими містами. Скіфи жили за рахунок нападів на інші племена та за рахунок торгівлі з грецькими колоніями на Чорноморському узбережжі товарами, які на довгі роки залишилися традиційними: зерно, хутра, мед та ін.
Слово "таможня" утворилося від тюркського слова "тамга", яке означало в кочових народів Середньої Азії "клеймо" - знак власності.
У Стародавній Русі в епоху монголо-татарського іга "тамгою" називали торгове мито. У Київській Русі одне із джерел доходів
княжої казни були: плата за судочинство, штрафи і мито. Київська Русь мала відому в усьому світі торгову артерію - ріку Дніпро - так званий "шлях із варяг у греки".
Запорізька Січ мала торгові стосунки з різними країнами світу, про що засвідчує історичний договір з турецьким султаном 1649 року. Договір "з військом запорізьким і народом руським" на 100 років звільняв руських і турецьких купців від мита та податків. Архівні документи 1746 року засвідчують, що в цей час у Січі стояло 8 суден із Греції і Туреччини. Існують історичні свідчення про митне регулювання за часів, коли Україна була часткою Російської Імперії. Зміни політичних ситуацій та політичних лідерів накладали відбитки і на митну політику держави. Нестабільність законодавчої бази митного регулювання пагубно впливало і на добробут держави. Наприклад, у 1724 році Катерина І видала наказ, так званий "Покровительський таможенный тариф". За цим наказом іноземні товари, які ввозили до Росії, обкладались митом, руські купці вивозили свої товари безмитно. Це призвело до зменшення митних доходів казни. Виправити такий стан мали підписані російсько-англійський (1726 р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного добробуту. "Покровительський тариф" було відмінено у 1731 році.
Феодальна Росія поступово починає перетворюватись у капіталістичну державу: ростуть міста, збільшується кількість промислових підприємств і торговельно-промислового населення. Постійно зростає зовнішньоторговий оборот країни: експортуються зерно, ліс, хутро тощо, імпортуються машини, землеробське знаряддя, тканини, фарби тощо. Перше місце в торговому обороті займала Англія, друге - Франція і Німецькі держави.
Митний тариф 1822 р. частково припинив ввіз імпортних товарів, а Митний тариф 1850 р. частково пом’якшив цю заборону.
Початок XIX ст. негативно відобразився на митній діяльності У зв'язку з Кримською війною 1853-1856 pp. і Паризьким мирним договором 1856 р., за умовами якого втрачались південно-західна частина Бесарабії, вихід на Дунай і військово-морське значення Росії на Чорному морі. У зв'язку з цим при проведенні заборонної ввізної політики кінець XIX століття був відзначений тим, що Росія експортувала в основному промислову сировину та сільськогосподарську продукцію. У 1913 р. продаж зерна за кордон становив близько 2/5 від усього експорту Росії. Цей період зазначений найбільш глибокою економічною кризою, її подолання бачилось у встановленні іншого державного устрою.
Початок XX ст. ознаменований Жовтневою революцією 1917 року. Стосовно митного регулювання в цей період необхідно зазначити історичний Декрет "Про дозвіл на ввіз та вивіз товарів", підписаний Ульяновим-Леніним. Декрет вперше визначив правила перевезення товарів через кордон та поняття "контрабанди". Циркуляр № 4032 від 9 березня 1918 р. проголосив: "Митниці служать інтересам народу, робота митниць повинна бути чіткою і відкритою для суспільства".
У 1964 році Верховна Рада СРСР затвердила Митний кодекс СРСР, яким керувалась і Україна до прийняття власного Митного і кодексу.
Україна, як суверенна держава, створила власну митну систему і успішно здійснює митну справу, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України. Митні органи безпосередньо здійснюють митну справу. Державна митна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, законодавчими актами Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями ДМСУ є:
1. Захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.
2. Контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України з питань митної справи.
3. Сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.
4. Використання засобів митно-тарифного та нетарифного і регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів.
5. Здійснення разом з НБУ контролю за валютними операціями.
6. Співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи.
7 Удосконалення митного контролю, оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.
8. Товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку.
9. Створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України.
10. Боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил.
11. Ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, 1 2. Здійснення верифікації сертифікатів походження товарів з України.
13. Ведення митної статистики.
Митна справа в Україні розвивається, враховуючи загальноприйняті в міжнародній практиці норми та стандарти:
- єдині форми декларування експорту та імпорту товарів;
- системи класифікації та кодування товарів;
- форми митної інформації.
Територія України - це єдина митна територія де Україна має виключну юрисдикцію (лат. - повноваження давати правову оцінку фактам) щодо митної справи. Загальне керівництво митною справою здійснюють найвищі органи держави.
Використана література: Зельніченко, О.І. Митна справа: підручник / О І Зельніченко. — К.: КНТЕУ, 2000.
Будь-яка держава, організоване суспільство повинно мати чітку законодавчу та нормативну бази, які б відображали інтереси держави у цілому, і кожного суб'єкта господарської діяльності зокрема. Діюче на сучасному етапі чинне митне законодавство поступово приводиться у відповідність з Конституцією України, із загальноприйнятими у європейській та світовій практиці нормами і стандартами та повинно відповідати вимогам ринкової економіки. Україна робить свої перші кроки незалежного розвитку та інтеграції в міжнародне розділення виробництва і від цих кроків залежить формування зовнішньоекономічного середовища.
Першочерговим завданням перед країною постали проблеми визначення і встановлення державного кордону, забезпечення його надійної охорони як політичної, так і економічної. Забезпечення економічних та політичних інтересів досягається за допомогою державних органів, однією з яких є Державна митна служба України.
Завдання щодо забезпечення економічних інтересів з боку ДМСУ викладені у Митному кодексі України, у ряді законів і постанов Верховної Ради, указах та розпорядженнях Президента, декретах, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України про здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Всі ці законодавчі та нормативні акти спрямовано на захист державно-політичних та національно-культурних інтересів країни, на зміцнення добросусідських відносин із суміжними державами.
Входження України в світову економічну систему потребує чітко визначеної та вивіреної економічної політики, яка є основою розвитку держави. Враховуючи результати світового досвіду, можна сказати, що без розсудливе відкриття економічних кордонів приведе до руйнування власного виробництва. Для досягнення високих показників в економіці необхідно постійно удосконалювати законодавчу базу зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такі питання митного регулювання, як тарифне, нетарифне, валютне регулювання тощо.
Митне регулювання, митна політика держави спрямовані на збільшення товарообміну, стимулювання розвитку національної економіки тощо.
Митна служба нашої країни має багатовікову історію. Вивчення історії митної справи допомагає глибше засвоїти процеси її формування, розвитку, завдання, які треба вирішити, підвищує професіоналізм і культуру її працівників.
Митник - один із перших, з ким зустрічаються особи, які прибувають у країну. Проходження митного контролю значною мірою визначає їх судження та враження від відвідування будь-якої держави.
У договорі князя Олега з Візантією митні податки та пільги згадуються як звичайні явища з давніх-давен, застосовані у спілкуванні між державами.
У IV-V ст. до нашої ери у містах Причорномор'я існували стосунки із стягненням податків за просування через чужу територію. На початку VII ст. до н.е. в степах Причорномор'я з'явилися скіфи, які на думку деяких істориків є предками нинішніх українців, і Скіфська держава мала митні стосунки з Олівією, Херсонесом та іншими містами. Скіфи жили за рахунок нападів на інші племена та за рахунок торгівлі з грецькими колоніями на Чорноморському узбережжі товарами, які на довгі роки залишилися традиційними: зерно, хутра, мед та ін.
У Стародавній Русі в епоху монголо-татарського іга "тамгою" називали торгове мито. У Київській Русі одне із джерел доходів
княжої казни були: плата за судочинство, штрафи і мито. Київська Русь мала відому в усьому світі торгову артерію - ріку Дніпро - так званий "шлях із варяг у греки".
Запорізька Січ мала торгові стосунки з різними країнами світу, про що засвідчує історичний договір з турецьким султаном 1649 року. Договір "з військом запорізьким і народом руським" на 100 років звільняв руських і турецьких купців від мита та податків. Архівні документи 1746 року засвідчують, що в цей час у Січі стояло 8 суден із Греції і Туреччини. Існують історичні свідчення про митне регулювання за часів, коли Україна була часткою Російської Імперії. Зміни політичних ситуацій та політичних лідерів накладали відбитки і на митну політику держави. Нестабільність законодавчої бази митного регулювання пагубно впливало і на добробут держави. Наприклад, у 1724 році Катерина І видала наказ, так званий "Покровительський таможенный тариф". За цим наказом іноземні товари, які ввозили до Росії, обкладались митом, руські купці вивозили свої товари безмитно. Це призвело до зменшення митних доходів казни. Виправити такий стан мали підписані російсько-англійський (1726 р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного добробуту. "Покровительський тариф" було відмінено у 1731 році.
Феодальна Росія поступово починає перетворюватись у капіталістичну державу: ростуть міста, збільшується кількість промислових підприємств і торговельно-промислового населення. Постійно зростає зовнішньоторговий оборот країни: експортуються зерно, ліс, хутро тощо, імпортуються машини, землеробське знаряддя, тканини, фарби тощо. Перше місце в торговому обороті займала Англія, друге - Франція і Німецькі держави.
Митний тариф 1822 р. частково припинив ввіз імпортних товарів, а Митний тариф 1850 р. частково пом’якшив цю заборону.
Початок XIX ст. негативно відобразився на митній діяльності У зв'язку з Кримською війною 1853-1856 pp. і Паризьким мирним договором 1856 р., за умовами якого втрачались південно-західна частина Бесарабії, вихід на Дунай і військово-морське значення Росії на Чорному морі. У зв'язку з цим при проведенні заборонної ввізної політики кінець XIX століття був відзначений тим, що Росія експортувала в основному промислову сировину та сільськогосподарську продукцію. У 1913 р. продаж зерна за кордон становив близько 2/5 від усього експорту Росії. Цей період зазначений найбільш глибокою економічною кризою, її подолання бачилось у встановленні іншого державного устрою.
Початок XX ст. ознаменований Жовтневою революцією 1917 року. Стосовно митного регулювання в цей період необхідно зазначити історичний Декрет "Про дозвіл на ввіз та вивіз товарів", підписаний Ульяновим-Леніним. Декрет вперше визначив правила перевезення товарів через кордон та поняття "контрабанди". Циркуляр № 4032 від 9 березня 1918 р. проголосив: "Митниці служать інтересам народу, робота митниць повинна бути чіткою і відкритою для суспільства".
У 1964 році Верховна Рада СРСР затвердила Митний кодекс СРСР, яким керувалась і Україна до прийняття власного Митного і кодексу.
Україна, як суверенна держава, створила власну митну систему і успішно здійснює митну справу, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України. Митні органи безпосередньо здійснюють митну справу. Державна митна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, законодавчими актами Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями ДМСУ є:
1. Захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.
2. Контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України з питань митної справи.
3. Сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.
4. Використання засобів митно-тарифного та нетарифного і регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів.
6. Співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи.
7 Удосконалення митного контролю, оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.
8. Товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку.
9. Створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України.
10. Боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил.
11. Ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, 1 2. Здійснення верифікації сертифікатів походження товарів з України.
13. Ведення митної статистики.
Митна справа в Україні розвивається, враховуючи загальноприйняті в міжнародній практиці норми та стандарти:
- єдині форми декларування експорту та імпорту товарів;
- системи класифікації та кодування товарів;
- форми митної інформації.
Територія України - це єдина митна територія де Україна має виключну юрисдикцію (лат. - повноваження давати правову оцінку фактам) щодо митної справи. Загальне керівництво митною справою здійснюють найвищі органи держави.
Використана література: Зельніченко, О.І. Митна справа: підручник / О І Зельніченко. — К.: КНТЕУ, 2000.
