Ківалов С.В. Митна політика України (2002)
Поняття інституціонального механізму митної політики
Але характерною рисою митної політики, що полягає в її суспільно-державному характері, є те, що вона виступає складовою саме державної політики, її виникнення, базується на такому явищі як державний суверенітет. Головним суб'єктом митної політики виступає держава в цілому. Інституціональний механізм державної політики реалізується, в першу чергу, в організації системи компетентних органів державного управління. Таким чином, інституціональний механізм державної митної політики являє собою особливе державно-правове явище, обумовлене державною природою, соціально-функціональною роллю, цілями та змістом цієї політики.
На нашу думку, цей інституціональний механізм являє собою складну багаторівневу систему, яка з одного боку, об'єднується особливою загальною функціональною спрямованістю, а з іншого — характеризується специфічними особливостями, пов'язаними з рівнем компетенції і характером відповідних цілей. Власне кажучи, інституціональним суб'єктам кожного з рівнів відповідає окрема специфічна функція — функція формування або функція реалізації митної політики. Функція формування державної митної політики включає в себе діяльність компетентних органів держави щодо встановлення стратегічних цілей, завдань, основних принципів та напрямів державної діяльності в цій сфері, розробку концепцій та рішень загальнодержавного
довгострокового значення. Функція реалізації митної політики спрямована на досягнення тактичних та оперативних цілей, забезпечує вирішення конкретних завдань, застосування відповідних засобів державного впливу на суспільні відносини в цій сфері.
Багатогранність митної політики виражається і в різноманітності цілей, які вирішуються в рамках діяльності відповідного управлінського механізму. Наприклад, А. Д. Єршов виділяє такі описово-пізнавальні цілі або компоненти митної діяльності, як економічні, правові, організаційні та психологічні. Особливий інтерес, в контексті нашого підходу, являє останній, психологічний компонент. Як зазначає названий автор "митна політика з психоетичних позицій — це область продуманих конфліктно-консенсусних кроків, маневрів, лавірувань, вимушених компромісів, угод, поступок, натиснень і бар'єрів". Але найбільшою, на наш погляд, помилкою багатьох дослідників є звуження інституціонального механізму такого складного та неоднозначного виду державної діяльності лише до системи митних органів, що, можливо, пояснюється вузько галузевою спрямованістю їх досліджень. Так, наприклад, наводячи досить цікаву класифікацію цілей митної справи, той же А. Д. Єршов найвищим рівнем управління називає Державний митний комітет Російської Федерації, що є абсолютно помилковим, навіть виходячи з російського законодавства.
Зрозуміло, що в залежності від характеру завдань, їх виконання входить до компетенції державних органів різного рівня, які відносяться до різних гілок влади, мають різні сфери діяльності та обсяг владних повноважень. Але враховуючи той факт, що митна політика як суспільне явище носить комплексний характер, включає внутрішньо- та зовнішньополітичні, економічні, військові та інші елементи і звідси вимагає комплексного підходу, ми повинні розглядати діяльність державних органів, спрямовану на виконання конкретних завдань у цій сфері, в рамках єдиного інституціонального механізму, який об'єднується єдиною метою захисту національних інтересів та національної безпеки у зовнішньоекономічний сфері.
У своїй праці "Теорія державного управління" Г. В. Атаманчук характеризує організаційну структуру управлінського механізму держави як "певний склад, організацію та сталий взаємозв'язок людських ресурсів, технічних та інших засобів, які виділяються та витрачаються суспільством на формування та реалізацію державно-управлінських впливів та підтримання життєдіяльності самого суб'єкта управління". Зазначається, що в рамках цього механізму концентруються соціальні та організаційні якості держави.
Таким чином, основні цілі, які переслідує держава як суб'єкт митної політики та головні принципи її проведення повинні розкриватися в інституціональній (організаційній) структурі певного управлінського механізму, на якій покладені відповідні функції. Характерною ознакою організації системи державного управління є її побудова на правових засадах, її врегулювання за допомогою правових норм. Саме цю, формально визначену структуру механізму державної митної політики України ми і можемо встановити шляхом аналізу правових актів національного законодавства.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
На нашу думку, цей інституціональний механізм являє собою складну багаторівневу систему, яка з одного боку, об'єднується особливою загальною функціональною спрямованістю, а з іншого — характеризується специфічними особливостями, пов'язаними з рівнем компетенції і характером відповідних цілей. Власне кажучи, інституціональним суб'єктам кожного з рівнів відповідає окрема специфічна функція — функція формування або функція реалізації митної політики. Функція формування державної митної політики включає в себе діяльність компетентних органів держави щодо встановлення стратегічних цілей, завдань, основних принципів та напрямів державної діяльності в цій сфері, розробку концепцій та рішень загальнодержавного
довгострокового значення. Функція реалізації митної політики спрямована на досягнення тактичних та оперативних цілей, забезпечує вирішення конкретних завдань, застосування відповідних засобів державного впливу на суспільні відносини в цій сфері.
Багатогранність митної політики виражається і в різноманітності цілей, які вирішуються в рамках діяльності відповідного управлінського механізму. Наприклад, А. Д. Єршов виділяє такі описово-пізнавальні цілі або компоненти митної діяльності, як економічні, правові, організаційні та психологічні. Особливий інтерес, в контексті нашого підходу, являє останній, психологічний компонент. Як зазначає названий автор "митна політика з психоетичних позицій — це область продуманих конфліктно-консенсусних кроків, маневрів, лавірувань, вимушених компромісів, угод, поступок, натиснень і бар'єрів". Але найбільшою, на наш погляд, помилкою багатьох дослідників є звуження інституціонального механізму такого складного та неоднозначного виду державної діяльності лише до системи митних органів, що, можливо, пояснюється вузько галузевою спрямованістю їх досліджень. Так, наприклад, наводячи досить цікаву класифікацію цілей митної справи, той же А. Д. Єршов найвищим рівнем управління називає Державний митний комітет Російської Федерації, що є абсолютно помилковим, навіть виходячи з російського законодавства.
Зрозуміло, що в залежності від характеру завдань, їх виконання входить до компетенції державних органів різного рівня, які відносяться до різних гілок влади, мають різні сфери діяльності та обсяг владних повноважень. Але враховуючи той факт, що митна політика як суспільне явище носить комплексний характер, включає внутрішньо- та зовнішньополітичні, економічні, військові та інші елементи і звідси вимагає комплексного підходу, ми повинні розглядати діяльність державних органів, спрямовану на виконання конкретних завдань у цій сфері, в рамках єдиного інституціонального механізму, який об'єднується єдиною метою захисту національних інтересів та національної безпеки у зовнішньоекономічний сфері.
У своїй праці "Теорія державного управління" Г. В. Атаманчук характеризує організаційну структуру управлінського механізму держави як "певний склад, організацію та сталий взаємозв'язок людських ресурсів, технічних та інших засобів, які виділяються та витрачаються суспільством на формування та реалізацію державно-управлінських впливів та підтримання життєдіяльності самого суб'єкта управління". Зазначається, що в рамках цього механізму концентруються соціальні та організаційні якості держави.
Таким чином, основні цілі, які переслідує держава як суб'єкт митної політики та головні принципи її проведення повинні розкриватися в інституціональній (організаційній) структурі певного управлінського механізму, на якій покладені відповідні функції. Характерною ознакою організації системи державного управління є її побудова на правових засадах, її врегулювання за допомогою правових норм. Саме цю, формально визначену структуру механізму державної митної політики України ми і можемо встановити шляхом аналізу правових актів національного законодавства.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
