Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті (2003)
2.3.3. Економічні казки
Казка дидактична — один з різновидів навчальних текстів, які доцільно використовувати в роботі зі школярами. Економічними ми називаємо казки, які можна аналізувати із соціально-економічного погляду. Для цього годиться більшість відомих фольклорних чи авторських творів. За потреби вчитель може самостійно підсилити сюжетну лінію, яка відповідає меті вивчення теми.
Казка — найпоширеніший жанр оповідальної народної творчості та вагомий засіб пізнання дітьми навколишнього світу. Призначені для дитячої аудиторії, казки враховують особливості психології школярів, сприяють уважному ставленню та переживанню казки як реальності. Свого часу І. Франко писав: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її... в образках, в байках. І вони так приймають її».
Казка — чи не найпопулярніший епічний жанр, який розкриває безмежний світ людської уяви, гармонійно поєднує реальне й вигадане. Тут фантастика — «чарівний елемент» казки — має реалістичну основу, оскільки вона є віддзеркаленням у свідомості людини об’єктивного світу, відображенням мрій, сподівань і прагнень наших далеких предків. Цілісність цих епічних творів забезпечується реальністю життя, науковою точністю зображуваних характерів, учинків персонажів, вибором конкретних слів та інтонації для передачі змісту.
Тут знаходять свій вияв народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум і дурість тощо. У казці виявляються потреби людей у щасті, достатку, благополуччі, мрії про непереможність добра та правди.
Сила казки в тих знаннях, які породжені переживанням зображуваних подій. Ці описи починаються з особистих вражень і дають доступ до архетипового досвіду етносу. У казках відображаються особливості народної психології та господарських процесів, світогляд народу, його мудрість і оптимізм, морально-етичні й естетичні принципи і традиції, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.
Казка формується на душевних проблемах кожного покоління, розвивається в часі і просторі та ніби має власне внутрішнє життя.
Для кожної казки характерними є намір — головна сюжетна лінія, розвиток дії, активність персонажів, їхні вчинки з відповідними наслідками й висновками. Дія твору може відбуватись як в умовному середовищі, так і у звичайному для сьогоднішнього читача (квартира, магазин, підприємство тощо).
Традиційно казковий епос поділяється на такі основні різновиди: казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні), соціально-побутові.
Найдавнішими вважаються казки про тварин. У них відобразилися довготривалі спостереження за життям тварин, їхньою поведінкою та взаєминами. Образи, казкові характери, ситуації, у яких діють і розкривають свою сутність герої, мають не буквальне, а переносне (алегоричне) значення. Казки про тварин в алегоричній формі розкривають суспільні явища, побут людей. Наприклад, збірник казок про тварин — пам’ятник санскритської літератури (ІІІ—ІV ст.) «Панчатантра» («П’ятикнижжя») — змальовує життя суспільства. Його було створено для навчання царських синів життєвої мудрості. Свого часу І. Франко писав: «Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то й оповідання про звірів їм такі цікаві, особливо, коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...»
У чарівних (героїко-фантастичних) казках головним мотивом є подолання численних труднощів на шляху самоствердження, свободи, щастя, добра, гармонійних стосунків. У таких творах перемогу здобуває той, хто уособлює народний ідеал. Героям, які самі володіють найрізноманітнішими якостями, допомагають також звірі, птахи, комахи, стихії природи.
Соціально-побутові казки мають реалістичну основу. У них відображено дійсні події, а вимисел, уява стосуються повсякденної діяльності людей. Сюжети цих казок надзвичайно різноманітні й охоплюють майже всі аспекти життя. Основними мотивами є розв’язання соціально-економічних протиріч, прагнення справедливості, гармонійних стосунків між окремими людьми, представниками різних поколінь, соціальних груп, виявлення найважливіших рис, які забезпечують досягнення мети, зіставлення позитивних і негативних учинків тощо.
Виховна функція казок має особливе значення в навчальному процесі. В образах казкових персонажів (тварин, чарівних істот чи людей) утілюються різні типи людей, відтворюються соціальні відносини, викриваються людські пороки. Роль людини як істоти розумної, благородної, вольової, показ переможної сили інтелекту сприяє формуванню в учнів активних, сильних, наполегливих характерів. Ідеал героя, що розкривається в захопливих пригодах, є прикладом для наслідування. І навпаки, персоніфікація недоліків дає можливість подивитися на себе критично.
Обираючи казки, згадуючи оповідання з дитинства, ми віддаємо перевагу тим, де змальовуються близькі нам по духу ситуації. Ми приміряємо на себе відповідні ролі, прагнемо бути серед переможців, співчуваємо переможеним чи осуджуємо їх. Отже, цілеспрямовано підбираючи для читання епічні твори, ми впливаємо на формування світогляду дитини, аналізуємо ті умови й особистісні риси героїв, які забезпечили високі здобутки.
Численні дослідження автора серед студентів економічних вузів, економістів та підприємців показали, що в юності та дитинстві вони надавали перевагу оповіданням і фантастичним, історико-романтичним та героїко-романтичним казкам. Значно менший вплив на респондентів мали оповідки соціально-побутового характеру й казки про тварин. Тому вбачається доцільним такі епічні твори пропонувати дітям молодшого шкільного віку, у той час як підліткам близькі розповіді про подолання труднощів, досягнення високих результатів. Чим приваблюють читача казки про монархів та інших правителів? Чому герої казок прагнуть посісти трон, стати принцами (королями) чи принцесами? У психологічному розумінні король не лише той, хто володіє майном і має владу. Це також людина, яка має певну особистісну свободу, уміє приймати рішення, розпоряджається своїм життям.
Маючи епічний характер, змальовуючи побут, взаємини героїв, казка виводить повчання для читача у такий спосіб з епічного оповідання стає дидактичним засобом.
Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках. Роблячи в житті кроки подібні або протилежні діям героїв казок, школярі можуть навчитися триматися в певних ситуаціях.
Багатоаспектність економічної казки
Аналіз сюжету економічної казки дає змогу зосередитись на таких аспектах змісту теми:
1. Розкриття особистісних рис персонажів, важливих у певній економічний ситуації. Це можуть бути різноманітні як позитивні, так і негативні якості, наприклад, винахідливість, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спритність, терпимість, балакучість, упевненість тощо.
2. Виявлення особливостей міжособистісних стосунків, які складаються в різних економічних ситуаціях (суперництво чи партнерство, змагання, співробітництво, взаємовиручка, підтримка, переслідування власних інтересів тощо).
3. Висвітлення певних економічних відносин, що складаються між суб’єктами господарювання, та правових підвалин, які забезпечують ці відносини.
4. Казки відображають соціальні тенденції, віддзеркалюють суспільну реальність, вивчення складних економічних понять, категорій, закономірностей через їхні прояви в умовній (казковій) ситуації з використанням прийомів алегоричності (перенесення), гіперболізації (перебільшення), ретардації (уповільнення, повторів), а також зіставлення, контрасту, іронії, гротеску, зображення від супротивного, алогізму, самовикриття, самореклами тощо.
У художню тканину казок органічно вписуються прислів’я та приказки, загадки, пісні, афоризми, лічилки та інші перлини народної мудрості, які передаються з покоління у покоління.
Використання економічних казок як різновиду дидактичних текстів дає змогу зосередитися на головній події сюжету, опускаючи другорядні елементи ситуації. Перевагою казкових персонажів є те, що вони традиційно наділені певними рисами свого архетипу (наприклад, Лис — підступний, хитрий; Заєць — боязливий, прудкий; Осел — упертий; Віл — працьовитий; Рак — неповороткий; Ворон — мудрий; Богатир — добротворець). Царі й королі, дід і баба, три сини, козаки, жителі підземного царства — усі вони мають притаманні їм якості. Крім цього, персонажі перебувають у певному середовищі (наприклад, у казковому лісі, болоті, тридев’ятому царстві, стародавньому поселенні, джунглях, пустелі, казковій родині тощо), додатково описувати які в процесі вивчення немає потреби.
Читаючи казку, ми здатні переживати її так, ніби самі є її героями, які зрештою здобувають перемогу або зазнають поразки. Казки побудовано в такий спосіб, що слухач стає учасником випробувань на витривалість. Слухаючи казку, ми закріплюємо свої знання.
У послідовників Юнга це називається містичною співучастю. Цей термін ужив уперше антрополог Леві-Брюль. Він означає стосунки (відносини), у яких «людина не може відділяти себе від об’єкта або предмета, які розглядаються». Термін визначає здатність на якийсь час зливатися з іншою реальністю, іншим способом сприйняття та розуміння. Сприйняття, переживання й засвоєння ідей відбуваються в незвичайному стані свідомості. Отримані знання переносяться в повсякденну реальність. Антропологи подібне явище називають симпатичною магією — чародійством, яке ґрунтується на навіюванні. Ключем до такого особливого сприйняття є інтерес, очікування незвичайного, прагнення до загальнолюдських цінностей.
Казка має багато спільних коренів з дитячими «дворовими» навчальними іграми. Кожна гра має у своїй основі певний сюжет (сценарій), тобто базується на певній казці. Як відомо, гра дає змогу вести своєрідний діалог із предметом пізнання, імітувати взаємодію героя з навколишнім середовищем. Вона стає «паралельною реальністю», де немає бар’єрів стереотипів, де можливе моделювання умов ситуації в різних комбінаціях, де знаходиться відповідь на запитання «а що буде, коли…?».
Цікавим аспектом казок узагалі та тих, що мають економічний зміст, зокрема, є трискладова структура ролей головних персонажів: троє братів, три сестри, старі батько—мати й малий син чи дочка. Ми бачимо в цьому вияв онтогенетичних знань народу про структуру психіки людини (супер-его, его й підсвідомість) чи такі рівні розвитку психіки, як «Батько — Дорослий — Дитина». Результатів досягає «Дитина» чи «найменші син/дочка». У цьому — певна вказівка бути безпосереднім, щирим, прислухатися до своєї інтуїції, чути потреби своєї особистості, бути уважним до інших, використовувати тіла й сили природи, навіть якщо ми нездатні їх пояснити, покладатися не лише на себе, а й приймати підтримку інших. Якщо використовувати сучасну наукову термінологію, то йдеться про поділ праці, раціональне використання ресурсів, розвиток власних здібностей, інтеграцію й кооперацію, які забезпечують ефективне досягнення мети діяльності.
Не вдаючись до детального аналізу архетипів дійових осіб, підкреслимо доцільність такої орієнтації роботи (діяльності), руху до мети, яка складається з кількаразових повторів, відпрацювання та вдосконалення певних дій, набуття досвіду й майстерності, копіткої праці та наполегливості.
Серед цілей, яких досягають герої-переможці, переважають такі, які утверджують загальнолюдські цінності, мають колективний характер і спрямовані на покращання умов життя багатьох людей. Часто перемога героя завершується загальним святкуванням. Ця сюжетна лінія властива навіть неоднозначним казкам (наприклад, казці «За щучим велінням…»). Чи не простежується тут один з економічних принципів: особистісна перемога (свобода) сприяє розвитку громади, отримання власних здобутків можливе поряд із задоволенням потреб інших людей, добробут однієї (окремої) людини неможливий без зростання добробуту інших членів громади.
Основні завдання економічних казок
1. Мотивація інтересу учнів до вивчення складних абстрактних тем і питань.
2. Розкриття економічних понять, явищ, закономірностей, які проявляються в різноманітних реальних життєвих або умовних (казкових) ситуаціях.
3. Активізація сприйняття через формування позитивного емоційного досвіду навчання.
4. Розкриття особистісних особливостей сприйняття учнем теми, що вивчається.
5. Використання ігрових елементів з дидактичною метою.
6. Формування особистісних рис учнів.
Як працювати з казкою?
Казка, яка використовується в навчальному процесі, є одним з різновидів дидактичних текстів. Форми роботи з казкою, як і з іншими текстами, можуть бути найрізноманітнішими: аналіз казки як конкретної ситуації інциденту чи випадку, проведення інсценізації чи розігрування ролей з наступним обговоренням, організація дидактичної гри. Усі вони дають змогу змоделювати певні процеси прийняття рішень чи взаємодії учасників та сприяють формуванню певних навичок (умінь) учнів. Невід’ємною складовою використання казок є їхня інтерпретація вчителем і аналіз за допомогою відповідної системи запитань — евристичного діалогу.
Психолого-дидактичні вимоги до використання методу казки в процесі вивчення економіки
1. Вираження в сюжеті лінії, яка розкриває економічне явище чи закономірності, що аналізується.
2. Відповідність персонажів та їхніх характерів тим діям і вчинкам, які змальовано в сюжеті.
3. Відповідність подій та окремих елементів сюжету історичному періоду та притаманним йому соціально-економічним відносинам.
4. Наявність позитивних і негативних персонажів, які виконують різнопланові ролі задля уникнення стереотипів: якщо «поганий», то абсолютно поганий; якщо «хороший», то ідеально хороший.
5. Загальний оптимізм описаної події, навіть якщо закінчення казки є поганим.
6. Переплетення в описі деталей реальних і фантастичних. Накладання чарівних елементів на реалістичні.
7. Уникнення оцінних суджень типу «герой хороший, тому що він усіх рятує, усім допомагає, за себе не дбає...», і протиставлень — «персонаж не такий... (наприклад, як усі), тому поганий».
8. Створення для читача (чи глядача) можливостей висловити свої міркування, власні погляди на висвітлені події. Організація обговорення, евристичної бесіди — «а що трапиться, якщо...».
Використання економічних казок у навчальному процесі може здійснюватися за таким алгоритмом:
Перший етап
Визначення навчальної теми.
Виявлення доцільності використання економічних казок, наприклад, якщо тема дуже абстрактна або закономірності, що вивчаються, проявляються в реальності тривалий час тощо.
Визначення мети й завдань роботи з економічними казками.
Другий етап
— Визначення форми роботи й часу для ознайомлення із сюжетом. Наприклад:
а) читання самостійно або вголос на уроці (10 хв);
б) читання самостійно в позаурочний час (як домашнє завдання) (20—30 хв);
в) інсценізація на уроці (10—15 хв);
г) інсценізація в позаурочний час (до 1 год).
— Підготовка опису — тексту економічної казки. Можлива підготовка інсценізації.
Залежно від обраної форми роботи потрібно підготувати опис сюжету. Для читання може згодитися текст обсягом 0,5—1 аркуш А4. Для інсценізації — відповідно складений сценарій з ретельно виписаними ролями персонажів. За потреби можна використати елементи реквізиту. Недоцільною є надмірна деталізація несуттєвих дій, рис чи взаємин персонажів.
Третій етап
— Власне ознайомлення із сюжетом казки. Читання або перегляд інсценізації.
Четвертий етап
— Обговорення. Висловлення учнями власних вражень: що їм сподобалося, що вони зрозуміли, якими вони побачили героїв казки, що було головним.
— Організація евристичної бесіди стосовно теми казки: що відбулося за сюжетом; чому це сталося; які умови були головними, які другорядними; як зміниться ситуація зі зміною цих факторів тощо. Постановка запитань є однією з найважливіших складових методу економічної казки. Запитання активізують мислення учнів, дають змогу виявити відповідні закономірності за допомогою аналізу умовних подій, пов’язати казковий сюжет з реальністю сьогодення.
— Обговорення типу «запитання — відповіді» з навчальної теми може здійснюватися у формі загальної дискусії під час роботи малими групами чи в парах. Доцільним є також використання карток із запитаннями: спочатку учні (самостійно, парами або групами) пишуть запитання на картках, а потім за допомогою вчителя обмінюються ними й відповідають на отримані запитання.
Висновки стосуються в першу чергу теми казки, загальної мети роботи й тієї діяльності, яку виконували учні. Можна також підкреслити, що обговорення казки допомагає зрозуміти, що в реальному житті подібні події та вчинки можуть приводити до різних наслідків залежно від того, коли, де, як і за яких умов вони відбуваються. Тому проблема вибору є актуальною завжди, для кожної людини, у будь-якому суспільстві.
Цікавим для учнів є завдання самостійно підібрати або скласти казку, яка ілюструє тему. Це також дає змогу виявити рівень розуміння школярами особливостей і закономірностей економічних процесів і явищ.
Казка — найпоширеніший жанр оповідальної народної творчості та вагомий засіб пізнання дітьми навколишнього світу. Призначені для дитячої аудиторії, казки враховують особливості психології школярів, сприяють уважному ставленню та переживанню казки як реальності. Свого часу І. Франко писав: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть заживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її... в образках, в байках. І вони так приймають її».
Казка — чи не найпопулярніший епічний жанр, який розкриває безмежний світ людської уяви, гармонійно поєднує реальне й вигадане. Тут фантастика — «чарівний елемент» казки — має реалістичну основу, оскільки вона є віддзеркаленням у свідомості людини об’єктивного світу, відображенням мрій, сподівань і прагнень наших далеких предків. Цілісність цих епічних творів забезпечується реальністю життя, науковою точністю зображуваних характерів, учинків персонажів, вибором конкретних слів та інтонації для передачі змісту.
Тут знаходять свій вияв народні уявлення про правду і кривду, про долю і недолю, про розум і дурість тощо. У казці виявляються потреби людей у щасті, достатку, благополуччі, мрії про непереможність добра та правди.
Сила казки в тих знаннях, які породжені переживанням зображуваних подій. Ці описи починаються з особистих вражень і дають доступ до архетипового досвіду етносу. У казках відображаються особливості народної психології та господарських процесів, світогляд народу, його мудрість і оптимізм, морально-етичні й естетичні принципи і традиції, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.
Казка формується на душевних проблемах кожного покоління, розвивається в часі і просторі та ніби має власне внутрішнє життя.
Для кожної казки характерними є намір — головна сюжетна лінія, розвиток дії, активність персонажів, їхні вчинки з відповідними наслідками й висновками. Дія твору може відбуватись як в умовному середовищі, так і у звичайному для сьогоднішнього читача (квартира, магазин, підприємство тощо).
Традиційно казковий епос поділяється на такі основні різновиди: казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні), соціально-побутові.
Найдавнішими вважаються казки про тварин. У них відобразилися довготривалі спостереження за життям тварин, їхньою поведінкою та взаєминами. Образи, казкові характери, ситуації, у яких діють і розкривають свою сутність герої, мають не буквальне, а переносне (алегоричне) значення. Казки про тварин в алегоричній формі розкривають суспільні явища, побут людей. Наприклад, збірник казок про тварин — пам’ятник санскритської літератури (ІІІ—ІV ст.) «Панчатантра» («П’ятикнижжя») — змальовує життя суспільства. Його було створено для навчання царських синів життєвої мудрості. Свого часу І. Франко писав: «Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то й оповідання про звірів їм такі цікаві, особливо, коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...»
У чарівних (героїко-фантастичних) казках головним мотивом є подолання численних труднощів на шляху самоствердження, свободи, щастя, добра, гармонійних стосунків. У таких творах перемогу здобуває той, хто уособлює народний ідеал. Героям, які самі володіють найрізноманітнішими якостями, допомагають також звірі, птахи, комахи, стихії природи.
Виховна функція казок має особливе значення в навчальному процесі. В образах казкових персонажів (тварин, чарівних істот чи людей) утілюються різні типи людей, відтворюються соціальні відносини, викриваються людські пороки. Роль людини як істоти розумної, благородної, вольової, показ переможної сили інтелекту сприяє формуванню в учнів активних, сильних, наполегливих характерів. Ідеал героя, що розкривається в захопливих пригодах, є прикладом для наслідування. І навпаки, персоніфікація недоліків дає можливість подивитися на себе критично.
Обираючи казки, згадуючи оповідання з дитинства, ми віддаємо перевагу тим, де змальовуються близькі нам по духу ситуації. Ми приміряємо на себе відповідні ролі, прагнемо бути серед переможців, співчуваємо переможеним чи осуджуємо їх. Отже, цілеспрямовано підбираючи для читання епічні твори, ми впливаємо на формування світогляду дитини, аналізуємо ті умови й особистісні риси героїв, які забезпечили високі здобутки.
Численні дослідження автора серед студентів економічних вузів, економістів та підприємців показали, що в юності та дитинстві вони надавали перевагу оповіданням і фантастичним, історико-романтичним та героїко-романтичним казкам. Значно менший вплив на респондентів мали оповідки соціально-побутового характеру й казки про тварин. Тому вбачається доцільним такі епічні твори пропонувати дітям молодшого шкільного віку, у той час як підліткам близькі розповіді про подолання труднощів, досягнення високих результатів. Чим приваблюють читача казки про монархів та інших правителів? Чому герої казок прагнуть посісти трон, стати принцами (королями) чи принцесами? У психологічному розумінні король не лише той, хто володіє майном і має владу. Це також людина, яка має певну особистісну свободу, уміє приймати рішення, розпоряджається своїм життям.
Маючи епічний характер, змальовуючи побут, взаємини героїв, казка виводить повчання для читача у такий спосіб з епічного оповідання стає дидактичним засобом.
Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках. Роблячи в житті кроки подібні або протилежні діям героїв казок, школярі можуть навчитися триматися в певних ситуаціях.
Багатоаспектність економічної казки
Аналіз сюжету економічної казки дає змогу зосередитись на таких аспектах змісту теми:
1. Розкриття особистісних рис персонажів, важливих у певній економічний ситуації. Це можуть бути різноманітні як позитивні, так і негативні якості, наприклад, винахідливість, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, спритність, терпимість, балакучість, упевненість тощо.
2. Виявлення особливостей міжособистісних стосунків, які складаються в різних економічних ситуаціях (суперництво чи партнерство, змагання, співробітництво, взаємовиручка, підтримка, переслідування власних інтересів тощо).
3. Висвітлення певних економічних відносин, що складаються між суб’єктами господарювання, та правових підвалин, які забезпечують ці відносини.
4. Казки відображають соціальні тенденції, віддзеркалюють суспільну реальність, вивчення складних економічних понять, категорій, закономірностей через їхні прояви в умовній (казковій) ситуації з використанням прийомів алегоричності (перенесення), гіперболізації (перебільшення), ретардації (уповільнення, повторів), а також зіставлення, контрасту, іронії, гротеску, зображення від супротивного, алогізму, самовикриття, самореклами тощо.
У художню тканину казок органічно вписуються прислів’я та приказки, загадки, пісні, афоризми, лічилки та інші перлини народної мудрості, які передаються з покоління у покоління.
Використання економічних казок як різновиду дидактичних текстів дає змогу зосередитися на головній події сюжету, опускаючи другорядні елементи ситуації. Перевагою казкових персонажів є те, що вони традиційно наділені певними рисами свого архетипу (наприклад, Лис — підступний, хитрий; Заєць — боязливий, прудкий; Осел — упертий; Віл — працьовитий; Рак — неповороткий; Ворон — мудрий; Богатир — добротворець). Царі й королі, дід і баба, три сини, козаки, жителі підземного царства — усі вони мають притаманні їм якості. Крім цього, персонажі перебувають у певному середовищі (наприклад, у казковому лісі, болоті, тридев’ятому царстві, стародавньому поселенні, джунглях, пустелі, казковій родині тощо), додатково описувати які в процесі вивчення немає потреби.
Читаючи казку, ми здатні переживати її так, ніби самі є її героями, які зрештою здобувають перемогу або зазнають поразки. Казки побудовано в такий спосіб, що слухач стає учасником випробувань на витривалість. Слухаючи казку, ми закріплюємо свої знання.
Казка має багато спільних коренів з дитячими «дворовими» навчальними іграми. Кожна гра має у своїй основі певний сюжет (сценарій), тобто базується на певній казці. Як відомо, гра дає змогу вести своєрідний діалог із предметом пізнання, імітувати взаємодію героя з навколишнім середовищем. Вона стає «паралельною реальністю», де немає бар’єрів стереотипів, де можливе моделювання умов ситуації в різних комбінаціях, де знаходиться відповідь на запитання «а що буде, коли…?».
Цікавим аспектом казок узагалі та тих, що мають економічний зміст, зокрема, є трискладова структура ролей головних персонажів: троє братів, три сестри, старі батько—мати й малий син чи дочка. Ми бачимо в цьому вияв онтогенетичних знань народу про структуру психіки людини (супер-его, его й підсвідомість) чи такі рівні розвитку психіки, як «Батько — Дорослий — Дитина». Результатів досягає «Дитина» чи «найменші син/дочка». У цьому — певна вказівка бути безпосереднім, щирим, прислухатися до своєї інтуїції, чути потреби своєї особистості, бути уважним до інших, використовувати тіла й сили природи, навіть якщо ми нездатні їх пояснити, покладатися не лише на себе, а й приймати підтримку інших. Якщо використовувати сучасну наукову термінологію, то йдеться про поділ праці, раціональне використання ресурсів, розвиток власних здібностей, інтеграцію й кооперацію, які забезпечують ефективне досягнення мети діяльності.
Не вдаючись до детального аналізу архетипів дійових осіб, підкреслимо доцільність такої орієнтації роботи (діяльності), руху до мети, яка складається з кількаразових повторів, відпрацювання та вдосконалення певних дій, набуття досвіду й майстерності, копіткої праці та наполегливості.
Серед цілей, яких досягають герої-переможці, переважають такі, які утверджують загальнолюдські цінності, мають колективний характер і спрямовані на покращання умов життя багатьох людей. Часто перемога героя завершується загальним святкуванням. Ця сюжетна лінія властива навіть неоднозначним казкам (наприклад, казці «За щучим велінням…»). Чи не простежується тут один з економічних принципів: особистісна перемога (свобода) сприяє розвитку громади, отримання власних здобутків можливе поряд із задоволенням потреб інших людей, добробут однієї (окремої) людини неможливий без зростання добробуту інших членів громади.
Основні завдання економічних казок
1. Мотивація інтересу учнів до вивчення складних абстрактних тем і питань.
2. Розкриття економічних понять, явищ, закономірностей, які проявляються в різноманітних реальних життєвих або умовних (казкових) ситуаціях.
3. Активізація сприйняття через формування позитивного емоційного досвіду навчання.
4. Розкриття особистісних особливостей сприйняття учнем теми, що вивчається.
5. Використання ігрових елементів з дидактичною метою.
6. Формування особистісних рис учнів.
Як працювати з казкою?
Казка, яка використовується в навчальному процесі, є одним з різновидів дидактичних текстів. Форми роботи з казкою, як і з іншими текстами, можуть бути найрізноманітнішими: аналіз казки як конкретної ситуації інциденту чи випадку, проведення інсценізації чи розігрування ролей з наступним обговоренням, організація дидактичної гри. Усі вони дають змогу змоделювати певні процеси прийняття рішень чи взаємодії учасників та сприяють формуванню певних навичок (умінь) учнів. Невід’ємною складовою використання казок є їхня інтерпретація вчителем і аналіз за допомогою відповідної системи запитань — евристичного діалогу.
Психолого-дидактичні вимоги до використання методу казки в процесі вивчення економіки
1. Вираження в сюжеті лінії, яка розкриває економічне явище чи закономірності, що аналізується.
2. Відповідність персонажів та їхніх характерів тим діям і вчинкам, які змальовано в сюжеті.
3. Відповідність подій та окремих елементів сюжету історичному періоду та притаманним йому соціально-економічним відносинам.
4. Наявність позитивних і негативних персонажів, які виконують різнопланові ролі задля уникнення стереотипів: якщо «поганий», то абсолютно поганий; якщо «хороший», то ідеально хороший.
5. Загальний оптимізм описаної події, навіть якщо закінчення казки є поганим.
7. Уникнення оцінних суджень типу «герой хороший, тому що він усіх рятує, усім допомагає, за себе не дбає...», і протиставлень — «персонаж не такий... (наприклад, як усі), тому поганий».
8. Створення для читача (чи глядача) можливостей висловити свої міркування, власні погляди на висвітлені події. Організація обговорення, евристичної бесіди — «а що трапиться, якщо...».
Використання економічних казок у навчальному процесі може здійснюватися за таким алгоритмом:
Перший етап
Визначення навчальної теми.
Виявлення доцільності використання економічних казок, наприклад, якщо тема дуже абстрактна або закономірності, що вивчаються, проявляються в реальності тривалий час тощо.
Визначення мети й завдань роботи з економічними казками.
Другий етап
— Визначення форми роботи й часу для ознайомлення із сюжетом. Наприклад:
а) читання самостійно або вголос на уроці (10 хв);
б) читання самостійно в позаурочний час (як домашнє завдання) (20—30 хв);
в) інсценізація на уроці (10—15 хв);
г) інсценізація в позаурочний час (до 1 год).
— Підготовка опису — тексту економічної казки. Можлива підготовка інсценізації.
Залежно від обраної форми роботи потрібно підготувати опис сюжету. Для читання може згодитися текст обсягом 0,5—1 аркуш А4. Для інсценізації — відповідно складений сценарій з ретельно виписаними ролями персонажів. За потреби можна використати елементи реквізиту. Недоцільною є надмірна деталізація несуттєвих дій, рис чи взаємин персонажів.
Третій етап
— Власне ознайомлення із сюжетом казки. Читання або перегляд інсценізації.
Четвертий етап
— Обговорення. Висловлення учнями власних вражень: що їм сподобалося, що вони зрозуміли, якими вони побачили героїв казки, що було головним.
— Організація евристичної бесіди стосовно теми казки: що відбулося за сюжетом; чому це сталося; які умови були головними, які другорядними; як зміниться ситуація зі зміною цих факторів тощо. Постановка запитань є однією з найважливіших складових методу економічної казки. Запитання активізують мислення учнів, дають змогу виявити відповідні закономірності за допомогою аналізу умовних подій, пов’язати казковий сюжет з реальністю сьогодення.
— Обговорення типу «запитання — відповіді» з навчальної теми може здійснюватися у формі загальної дискусії під час роботи малими групами чи в парах. Доцільним є також використання карток із запитаннями: спочатку учні (самостійно, парами або групами) пишуть запитання на картках, а потім за допомогою вчителя обмінюються ними й відповідають на отримані запитання.
Висновки стосуються в першу чергу теми казки, загальної мети роботи й тієї діяльності, яку виконували учні. Можна також підкреслити, що обговорення казки допомагає зрозуміти, що в реальному житті подібні події та вчинки можуть приводити до різних наслідків залежно від того, коли, де, як і за яких умов вони відбуваються. Тому проблема вибору є актуальною завжди, для кожної людини, у будь-якому суспільстві.
Цікавим для учнів є завдання самостійно підібрати або скласти казку, яка ілюструє тему. Це також дає змогу виявити рівень розуміння школярами особливостей і закономірностей економічних процесів і явищ.
